욥기 29
1 욥이 또 비사를 들어 가로되
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 내가 이전 달과 하나님이 나를 보호하시던 날에 지내던 것 같이 되었으면
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 그 때는 그의 등불이 내 머리에 비취었고 내가 그 광명을 힘입어 흑암에 행하였었느니라
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 나의 강장하던 날과 같이 지내었으면 그 때는 하나님의 우정이 내 장막 위에 있었으며
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 그 때는 전능자가 오히려 나와 함께 계셨으며 나의 자녀들이 나를 둘러 있었으며
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 뻐터가 내 발자취를 씻기며 반석이 나를 위하여 기름 시내를 흘러 내었으며
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 그 때는 내가 나가서 성문에 이르기도 하며 내 자리를 거리에 베풀기도 하였었느니라
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 나를 보고 소년들은 숨으며 노인들은 일어나서 서며
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 방백들은 말을 참고 손으로 입을 가리우며
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 귀인들은 소리를 금하니 그 혀가 입 천장에 붙었었느니라
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 귀가 들은즉 나를 위하여 축복하고 눈이 본즉 나를 위하여 증거하였었나니
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 이는 내가 부르짖는 빈민과 도와줄 자 없는 고아를 건졌음이라
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 망하게 된 자도 나를 위하여 복을 빌었으며 과부의 마음이 나로 인하여 기뻐 노래하였었느니라
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 내가 의로 옷을 삼아 입었으며 나의 공의는 도포와 면류관 같았었느니라
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 나는 소경의 눈도 되고 절뚝발이의 발도 되고
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 빈궁한 자의 아비도 되며 생소한 자의 일을 사실하여 주었으며
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 불의한 자의 어금니를 꺽고 그 잇사이에서 겁탈한 물건을 빼어 내었었느니라
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 내가 스스로 말하기를 나는 내 보금자리에서 선종하리라 나의 날은 모래 같이 많을 것이라
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 내 뿌리는 물로 뻗어나가고 내 가지는 밤이 맞도록 이슬에 젖으며
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 내 영광은 내게 새로와지고 내 활은 내 손에서 날로 강하여지느니라 하였었노라
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 무리는 내 말을 들으며 나의 가르치기를 잠잠히 기다리다가
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 내가 말한 후에 그들이 말을 내지 못하였었나니 나의 말이 그들에게 이슬 같이 됨이니라
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 그들이 나 바라기를 비 같이 하였으며 입을 벌리기를 늦은 비 기다리듯 하였으므로
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 그들이 의지 없을 때에 내가 함소하여 동정하면 그들이 나의 얼굴 빛을 무색하게 아니하였었느니라
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 내가 그들의 길을 택하고 으뜸으로 앉았었나니 왕이 군중에 거함도 같았고 애곡하는 자를 위로하는 사람도 같았었느니라
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
