ಯೋಬನು 28
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 ೩ ಮನುಷ್ಯರು ಕತ್ತಲನ್ನು ನಿವಾರಿಸಿ ಕಾರ್ಗತ್ತಲಲ್ಲಿಯೂ, ಘೋರಾಂಧಕಾರದಲ್ಲಿಯೂ ಮರೆಯಾಗಿರುವ ಕಲ್ಲುಗಳನ್ನು ಕಟ್ಟಕಡೆಯ ವರೆಗೆ ಹುಡುಕುವರು.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 ೪ ಗಣಿಯನ್ನು ತೋಡಿ ತೋಡಿ ಭೂಮಿಯೊಳಗೆ ಬಹುದೂರ ಜನರು ವಾಸಸ್ಥಳಗಳಿಂದ ದೂರವಾಗುವರು, ಭೂಮಿಯ ಮೇಲೆ ನಡೆದಾಡುವವರಿಗೆ ಕಾಣದೆ, ನರಲೋಕಕ್ಕೆ ಅನ್ಯರಾಗಿ ಅತ್ತಿತ್ತ ಅಲೆದಾಡುವರು.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 ೧೬ ಓಫೀರ್ ದೇಶದ ಅಪರಂಜಿ, ಅಮೂಲ್ಯ ಗೋಮೇಧಿಕ, ಇಂದ್ರನೀಲ, ಇವುಗಳಿಂದ ಜ್ಞಾನದ ಬೆಲೆ ಇಷ್ಟೆಂದು ಗೊತ್ತು ಮಾಡುವುದಕ್ಕೆ ಆಗದು.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 ೧೮ ಜ್ಞಾನವಿರುವಲ್ಲಿ ಹವಳವೂ, ಸ್ಫಟಿಕವೂ ನೆನಪಿಗೆ ಬರುವುದಿಲ್ಲ. ಮುತ್ತುಗಳನ್ನು ಸಂಪಾದಿಸುವುದಕ್ಕಿಂತಲೂ ಜ್ಞಾನವನ್ನು ಸಂಪಾದಿಸುವುದು ಕಷ್ಟ!
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
