Matiu 14
1 Hagi ana knafina Heroti'a Galili kumate ugota kva ne'mo, Jisasi agenke antahiteno,
Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
2 eri'za vahe'a zamasmino, E'i mono ti frente Joni fri'nefinti otine, e'ina hu'negu kagu'vaza hu hanavea agripina me'ne.
і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
3 Hagi Heroti'a Jonina azerino kina nompi kina rente'ne. Na'ankure nefu Filipi a' Herodiasi eri'nea zanktekure.
Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
4 Na'ankure Joni'a anage huno asmi'ne, negafu a'ma rehanre'nanana tra kea hantaginane.
Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати! “
5 Ana higeno Heroti'a ahe frinaku hianagi, rama'a vahe kevu mani'nageno kore hu'ne. Na'ankure Jonina mago kasnampa ne' mani'ne hu'za vahe'mo'za ke'za antahi'za hu'naze.
І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
6 Hianagi Herotima kasente kna egeno, Herodiasi mofa'mo zamavuga avo eme reazamo, Herotina tusiza huno azeri muse higeno,
А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
7 tusi'za huno avesinteno, agra hanave ke huno huvempa huno, Na'anku'ma nantahigenanke'na amne kamigahue huno asmi'ne.
Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 Nerera'ma amia antahizante ana mofa'mo'a huno, Mono ti frente Joni agenopa kitaginka zuompafi eme namio.
А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
9 Kini ne'mo'a kamigahue hu'nea kegura keke hianagi, ne'zama nenaza vahe'mokizmi zamavufi huvempa hu'negu, amigahaze huno huzmante'ne.
І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10 Agra mago'mofo huntegeno kina nompi vigeno, sondia vahe'mo'za Joni agenopa akafri amizageno,
І послав стяти Івана в в'язни́ці.
11 aseni'a tafepi erinteno, ana mofa'mofo eme amigeno, erino vuno nerera ome ami'ne.
І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
12 Anante Joni amage nentaza disaipol vahe'amo'za e'za avufa'a emeri'za, ome asentete'za vu'za Jisasina ana kea ome asami'naze.
А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
13 Heroti'ma Jonima ahe fri'nea naneke Jisasi'a nentahino, ana kuma atreno vahe omani'nea ka'ma mopare agrake votifi marerino vu'ne. Vige'za hakare veamo'za nentahi'za maka kumateti eri hantge'za avariri'za mopafi vu'naze.
Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
14 Vu'za uhanatizageno, Jisasi'a ventefinti takaunereno keana hakare vea nezmageno tusi'za huno asunku hunezmanteno kri eri'namokizmi zamazeri so'e hu'ne.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
15 Kinaga sege'za, amage nentaza disaipol naga'mo'za Jisasinte e'za anage hu'naze, ama vahe omani ka'ma kopi mani'nonkeno, hago hani hu'za nehianki, ama vahe'zaga huzmantege'za kumatega vu'za, zamagra'a nesaza ne'zana ome miza seho.
А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „ Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
16 Hianagi Jisasi'a anage huno zamasmi'ne, Zamagra ovugahazanki ne'zanku keta zaminke'za neho!
А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
17 Hige'za, zamagra anage hu'za Jisasina asmi'naze, 5fu'a bretigi, tare nozaki huta ama eri'none hazageno,
Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
18 Erita eme namiho, huno hige'za eri'za eme ami'naze.
А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
19 Ana vahetmina apepate maniho huno nezmasmino, ana 5fu'a bretine, tare nozara erino, monafi ke'nagamuteno negeno, asomu ke huno susu huteno, bretia korino amage'ma nentaza disaipol naga zamige'za, ana vahetmina zami'ne.
І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
20 Makamo'za ana ne'za nageno zamu hu'ne. Nege'za atrazama'a zogi'za 12fu'a ekaeka kupi zogiri avitente'naze.
І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
21 5 tauseni'a vene'ne nazamo'za ne'naze, hagi a'nene mofavre'zaga ohampri'naze.
Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
22 Amage'ma nentaza disaipol naga ame huno huzmanteno, Ko votifi mareritma kantu kaziga viho nehuno, anampima mani'naza vahekrerfa huzmantege'za vu'za e'za hu'naze.
І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
23 Ana veara huzmantege'za vutageno, Agra agonarega nunamu hunaku mrerino umani'negeno, kinagasegeno Agra'ake anante mani'ne.
Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
24 Anama nehige'za, amage'ma nentaza disaipol naga'mo'za ti amu'nompi nevazageno, hanave zahoko atigeno timo'a kranto kranto huno votia eri rukrahe hu'za hu'ne.
А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
25 Ana nehigeno kotu afa'za nentegeno, Jisasi'a ana ti avozare ne-egeno,
А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
26 amage'ma nentaza disaipol naga'mo'za negageno ti avozare ne-ege'za tusi koro nehu'za, Amanu hankrore nehu'za koro hu'za krafa hu'naze.
Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“І від стра́ху вони закричали...
27 Hianagi ame huno Jisasi'a anage huno zamasmi'ne, Korora osuta akoheta maniho, ama Nagre, huno higeno,
А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“
28 Pita'a anage huno asmi'ne, Ra'moka kagrama mani'nenunka, eno hunka huge'na kagritega va'neno.
Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
29 Higeno Knareki eno! higeno Pita'a votifinti uramino ti avozare Jisasintega vu'ne.
А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 Hianagi tusi'a zaho enerigeno negeno koro huno, ana timpi uneramino kezatino, Ramoka nazahuo!
Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
31 Higeno Jisasi'a ame huno azana antegantu ateno avazu nehuno, anage huno asmi'ne, Kagra osi kamentinti hane, Na'a higenka tare kagu kagesa nentahine? huteno,
І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
32 ana votifi marerikeno, zaho'mo amane hu'ne.
Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.
33 Ana votifi mani'namo'za Jisasina mono hunente'za, tamage Kagra Anumzamofo mofavre mani'nane hu'za hu'naze.
А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
34 Hagi ana timofo kantu kaziga ankenare, Kenesareti mopare vu'naze.
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
35 Ana kumate vahe'mo'za Jisasi'ma e'ne hazankema nentahi'za, kea huzmantageno ana kumamofo tava'onte me'nea kumapi vahe'mo'za kri eri'naza vahera zamavare'za Jisasinte e'naze.
А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
36 Kri vahe'mo'za Jisasinku muse hugantonanki tatregeta kena atupaka'are avako hamneno, nehu'za avako'ma hazamokizmi krizamimo'a vagare'ne.
І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.
