Ikrisiasatis 2
1 Nagra amanahu antahintahi hu'noe, Menina muse zampima knare zama me'nesigura refko hu'na kesue hu'noe. Hianagi ana muse zampima koana agafa'a omne'ne.
Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та.
2 Hagi musema nehuno kiza zokagoma hu'zana agafa'a omne avu'ava zankino, mago knare zana eri forera osugahie hu'na hu'noe.
На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“
3 Ama mopafima vahe'mo'zama osi'a knafima mani'neza musema nehazaza ke'nue hute'na, waini tina nene'na musena nehu'na, neginagi avu'ava zana hu'noe.
Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя.
4 Hanki ra eri'za eri'na tusinasi nontami kinente'na rama'a waini hozaramina nentena,
Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники,
5 rama'a hoza nente'na, agona agona ruzahu ruzahu zafa ragama renentea zafaramina rama'a kri'noe.
запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих.
6 Ana nehu'na tintamina ahentragi'na ana tirupinti tina afina zafa hoza tina ami'noe.
Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали.
7 Kazokzo eri'za vene'nene a'nanenena mizasena zamavroge'za nonifina mani'ne'za mofavreramina kase hakare hu'naze. Hagi ko'ma mago'a kini vahe'ma Jerusalemima kinima mani'naza vahera, zamagatere'na rama'a sipisipi afutamine meme afutaminena ante'noe.
Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́!
8 Ana nehu'na kuma'nifintira rama'a silvane golinena zogina eri atru nehu'na, ru kini vahe'mo'zama namiza fenonena rama'a ante'noe. Hagi zavenama nehe'za zagamema hu vahera, vene'nene a'nanenena rama'a zamavroge'za kumanifina emani'naze. Ana nehu'na nagra'a nazeri muse hanufi nehu'na henka a'nanea rama'a knare'nare a'nene eri'noe.
Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць.
9 E'ina'ma nehu'na ko'ma Jerusalemi kumate'ma kinima mani'za e'naza vahetmina zamagatere'na rama'a feno ante'noe. Ana hugeno knare antahi'zamo'a nagri'ene me'ne.
І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені.
10 Ina zanku'ma navesia zana amane e'neri'na, inanknahu musezama hunaku'ma huazana amane hu'noe. Ana nehu'na tusi muse hu'na eri'zana eneri'na, ana eri'zamofo nena'ama efore'ma hiazana ke'noe.
І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого!
11 Hianagi maka zama hankaveniama atre'na erifore hua zantmima koana, ana zantamina agafa'a omane'ne. Amane zahoma avaririankna hu'noe. Mago knare zana ama mopafina kena eri amara osu'noe.
Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!
12 Hanki knare antahi'zane neginagi antahi'zanema erinte'na refkoma hu'na koana, henkama efore hania kini ne'mo'a tro'ma osu'nesua zana, naza tro hugahie? Maka zama tro'ma haniana, nagra ko tro hu'noaza tro hugahie.
І звернувсь я, щоб бачити мудрість, і бе́зум, і ду́рощі. Бо що зро́бить люди́на, що при́йде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!
13 Nagrama nagesama antahuana, masamo'ma hanizama agatereankna huno, knare antahi'zamo'a neginagi antahi'zana agatere'ne.
І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою:
14 Na'ankure knare antahi'zane vahe'mo'a kama neviankana negeno nevianagi, neginagi antahi'zane vahe'mo'a hanimpi nevie. Hagi mago zama keama'ma huana ana taregamokea magozahu hu'na'e.
у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься!
15 E'inahu'za me'nege'na nagra amanahu antahintahi hu'noe, neginagi vahetema fore'ma hania zamo'a, ana hukna za nagritera fore hugahie. E'ina hu'neanki knare antahi'zamo'a nankna knare'za erifore huramigahie. Knare antahi'zama eri'zamofona agafa'a omane'ne.
І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце.
16 Na'ankure knare antahi'zane vahe'mo'za neginagi vahe'mo'zama nehazaza hu'za frisage'za zamage akani zamantegahaze. Vahe'mo'zama maniza vanafina, ana tare kevufi vahekura zamage akanizmantegahaze. Ana hanigeno neginagi vahe'ma friaza huno knare antahintahine vahe'mo'ma fri'nige'za zamage akanintegahaze.
Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний.
17 E'i zanku asimu'ma erino ama mopafima mani zankura tusi navesra nehie. Na'ankure mika zama hua zamo'a asunku zanke'za avreno eme nenamie. Tusi amuhoma huta maka zama hu'na zamo'a agafa'a omne'neanki, amne zaho'ma avaririankna nehune.
І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру!
18 E'ina hu'negu maka zama ama mopafima amuho'ma hu'na eri fore'ma nehua zankura, tusi'za huno navresra hie. Na'ankure ete ru vahe azampi maka zama amuho hu'na eri fore'ma hua zantamina atre'na vu'zanku navesra hie.
І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені,
19 Hagi nagri noma erisia nera, knare antahi'zane nepi, neginagi antahi'zane nepi, nagra antahi'na ke'na osu'noe. Hianagi maka zama amuhoma hu'na eri fore'ma hu'noa zantamina, ana vahe'mo kegava hugahie. Na'ankure ana zantamina knare antahi'zanteti erifore hu'noe. E'inahu zamo'enana agafa'a omne'ne.
а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також.
20 E'ina hu'negu ama mopafima tusi amuhoma hu'na eri fore'ma nehua zantaminkura antahintahia hu'na namentintia nosue.
І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем.
21 Mago'a vahe'mo'za knare antahintahi zamireti'ene antahi'za zamireti'ene maka zantamina eri retro huntete'za, amuho hu'za erifore osu'naza vahetmimofo zamazampi ana zantamina nentaze. Ama ana zama kogeno'a agafa'a omnegeno rankefoza fore nehie.
Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике!
22 E'ina hu'neanki mago'mo'ma amuhoma huno eri'zama eria zampintira naza erifore nehie?
Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона?
23 Na'ankure maka kna eri'zama eruna zamo'a ata zane, asunku zanena avreno eme neramigeno, kenage'ene feru'enena antahintahi timo'a eri'zana eri vava nehie. E'ina hu'neankino maka zamo'a agafa'a omne'ne.
Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!
24 Amuhoma huno erifore'ma hia ne'zama neneno, tima neneno musenkasema hu'zamo'a mago'a zama hu'zana agatere'ne. E'i anama huno musema hu'zama ke'na antahi'nama huana, Anumzamofontegati ana zana ne-e.
Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!
25 Na'ankure Anumzamo'ma azama osanigeno'a mago vahe'mo'a agra'a hankaverera ne'zana erifore huno neneno musena osugahie.
Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього?
26 Anumzamo'a agrama musema nehia zama nehaza vahera knare antahintahi zane, muse zanena nezmie. Hianagi kumi vahe'mo'zama feno vahe'ma nesazageno'a Anumzamo'a ana fenozmia erino agri'ma avesia avu'ava'ma nehaza vahe nezmie. E'i ana zamo'enena agafa'a omne'neankino amne zaho avaririaza nehie.
Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!
