Aposolo 17
1 Hagi amfipolisine Apolonia rankumatre ugatere'za vute'za, henka Tesalonaika rankumate Jiu vahe osi mono no (sinagog) anantega me'nere e'naze.
Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.
2 Poli'a Jiu vahe'mo'za osi mono nozmifi mani'nageno marerino, korapa agrama nehiaza huno, tagufa mani fruhu kna (Sabat) zupa avontafepinti kea zamasmino,
І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботи з Писа́ння,
3 ana kemofo agafa'a eriama nehuno huzamasamino, Kraisina ahesnageno ata eriteno fripintira otigahie hu'ne. Ama ana Jisasinku'ma nehuana e'i Kraisi'e.
виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.
4 Mago'a Jiu vahe'mo'zane, rama'a Anumzanku koro nehaza Griki vahe'mo'zane, zamagine a'nemo'zanena Poline Sailasi ene tragote'za hagerafi'za mani'naze.
І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.
5 Hu'neanagi zamarimpa zamazeri otige'za Jiu vahe'mo'za antahi haviza hunezmante'za, kanivere'za kefo vahe maketi kumapi zamazeritru hu'za, ran kumapi ranke hute'za ana vahe'mo'za Jasoni nona tagana taganu vazi'za, Poline Sailasi kiznigu hake'za zanavre'za atru nehazafi vunaku hu'naze.
А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.
6 Ana vahe'mo'za Poline Sailasi kizanima hake'za erifore nosu'za, Jasonine, mago'a zamentinti nehaza afuhe'inena zamazu hu'za rankumamofo kva (siti ofisa) vahete vu'za ranke hu'za anage huzmante'naze, ama vahe'mo'za mopane mopane hazenke eri fore nehaza vahera ama e'naze.
А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!
7 Hagino Jasoni'a muse huno nantu vahe noma'afi osi'agna manihogu zamarente'ne! Zamagra Sisa hanave tra kea ha' renente'za anage hu'naze, mago kinima mani'neana agi'a Jisasi'e hu'za nehaze!
А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.
8 Ana vahe'mo'za rama'a vahe'zaga zamazeri savri nehazageno, rankumamofo kva vahe'mo'za ana kea antahi'naze.
І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.
9 Anante ran kumamofo kva vahe'mo'za Jasoni ene zamentinti naga'mo'za mizasaza zago erite'za, henka zamatrage'za vu'naze.
Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.
10 Hagi zamentintima nehaza naga'mo'za ame hu'za Poline Sailasinena kenageke huznantageke, Beria rankumate vu'na'e. Uhanatiteke Jiu vahe osi mono nonte vu'na'e.
А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши, вони пішли в синагогу юдейську.
11 Ana Jiu vahe'mo'za antahi'za zamimo'a knare huno ama' hu'negu, Tesalonaikama nemaniza Jiu vahe'mo'za nehazaza osu'naze. Na'ankure mono kema ha'ana muse hu'za eneri'za, ama kemo'a tamage hu'nefi hu'za maka zupa avontafepi rezaganeza ke'naze.
Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.
12 E'ina hu'negu rama'a Jiu vahe'mo'za zamentinti nehazage'za, zamagima me'nea Griki a'nene vene'nemo'zanena zamentinti hu'naze.
Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.
13 Hu'neanagi Tesalonaika mani'naza Jiu vahe'mo'za antahizama, Poli'a Anumzamofo kea Beria ome huama nehie kema nentahi'za, zamagranena anantega e'za, keomente emente hu'za, zamagu zamagesa eri savari hu'naze.
Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.
14 Anante Anumzante mani'naza naga'mo'za, Polina huntageno ame huno hagerinkena vu'ne, hianagi Sailasi'ene Timotikea anante Beria kumate mani'na'e.
Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.
15 Hanki Poli'ene vu'naza vahe'mo'za, avega hu'za Atens rankumate ome netrazageno, Sailasine Timoti kiznigu nagritega ame huke e'o kema humazamantetege'za, atre'za ete Beria vu'naze.
А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.
16 Poli'ma Atens kumate zanavega anteno mani'negeno, rimpamo'a kna nehigeno asunku hu'ne, na'ankure ana kumapina havige anumza tro'ma hunte'naza'zamo'a, rama'a me'negeno negeno ana hu'ne.
Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
17 Ana huteno mago'a Jiu vahe'ene, Anumzamofonku koro nehaza megi'a vahe'ene osi mono nompi ome zamaretru huno nezamasmino, maketi kumapi maka kna emeri atruma haza vahera nanekea zamasmi'ne.
Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зі стрі́чними.
18 Anahu kna huno mago'a Epikurien vahe'ene, Stoik vahe'mo'zanena vahe'mofo nomani'zama rezagane'zama negaza vahe'mo'za (Filosofa) kehakare hunentageno mago'amo'za anage hu'za antahi'naze, nankna ke ama neginagi vahe'mo'a hunaku nehie? Ruga'amo'za hu'za, agra ru anumzanku nehia nere. Na'ankure Jisasi agi agenkene, fripinti'ma oti'nea Knare Musenkegu hu'naze.
А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.
19 Ana hutege'za Polina avre'za (areopagus) kanisol vahe'mo'za ke erifatgo nehazare vu'za anage hu'naze, Knare ama'i kahefa kema rempima hunezamina kea hananketa antahisumpi?
І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?
20 Na'ankure tagra tagesa hakare huna ke kagra nehane, hagi ke agafa'amo'a na'ane hu'nefi antahinaku nehune.
Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“
21 Maka Atensi vahe'ene ru mopareti vahe'mo'za ana kumapi emani'naza vahe'mo'za knazimi'a atre'za manine'za kahefa zama fore hia zamofo naneke huge antahige hu'naze.
А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.
22 Ana higeno Poli'a kanisol vahe'mo'za ke erifatgo nehazare otino (Areopagus) anage hu'ne, Atensi vahe'mota, nagrama koana hakarezante tamagra monora hunentaze.
Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.
23 Na'ankure nagra vano nehu'na urava'o hu'na rezagane'na mono'ma hunentaza'zama koana, mago itama (alta) husga huntenarera anage hutma krente'naze, ontahinona Anumzantege hutma hu'naze. E'ina hu'negu ontahinetma mono'ma hunentaza zamofonku, e'i nagra huama hu'na neramasmue.
Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.
24 Ama mopane maka'zama me'neaza tro hu'nea Anumzamo, Agra'a monafine mopafinena Ra mani'neno, vahe'mo'za zamazanu ki'naza mono nompina nomanie.
Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,
25 Mago'a zankura atupara nosigeno vahe'mo'za zamazanu tro hu'za aza nosaze. Na'ankure agra'a asimu anteno mani'zana zamige'za zamasimu antageno, maka'zana hakare vahe'mofona nezamie.
і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
26 Magoke vahepinti Agra maka kaziga kuma ante'za manisaza vahera tro hu'ne. Mopafi manivitesazegu nehuno, manisnaza kna'a nenteno, kuma'ma manisaza kumara, kankamu zamino e'ire manigahaze huno huzmantetere hu'ne.
І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,
27 Anumzamofonku hake'za nege'za, agrikura zamazama hu'za hake'za erifore hu'nazanagi, Agra tagrira magoke magokemota afetera omani'ne.
щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
28 Na'ankure agripi manineta mika'zana nehuta, ama mopafina manita neone, mago'a tamagri fronka kemo'a anage hu'ne. Na'ankure tagranena agripinti fore hu'none huta nehaze.
Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“
29 Anumzampinti fore huta mani'none hanuta, golima silvare'ma, havereti'ma vahe'mo'zama antahintahi zamireti'ma tro huntaza zankura Anumzamo'a e'inahu kna hu'ne huta ontahisune.
Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.
30 E'inahu hu'za zamagena humi'za e'naza kna'a, Anumzamo'a agesa ontahi'ne. Hagi menina agra miko kaziga vahera hankavenentake ke huno, tamagu'a rukarehe hiho huno hu'ne.
Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,
31 Na'ankure ama mopama Agrama refako hania kna, agra'a fatgo avu'ava zampi ko huhamprintegeno me'ne. Mago ne' huhampri ante'neana miko vahera amate huzameri huno fri'nefinti azeri oti'ne.
бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.
32 Fri'nefinti azeri oti'nea naneke nehige'za nentahiza, mago'amo'za agiza re'naze. Hianagi mago'amo'za anage hu'naze, mago'ane ama nanekea hananketa antahigahune hu'naze.
Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.
33 Poli'a havige mono kumara (Areopagus) atreno vu'ne.
Так вийшов Павло з-поміж них.
34 Hu'neanagi mago'a vahe'mo'za Poli'ene hagerafi'za zamentinti hu'naze. Anampintira magora Dionisiosi'e nehaza nera kanisol vahe'mo'za ke erifatgo nehaza kumate kanisol nere, magora Damarisi'e nehaza a'ene mago'amo'za zamentinti hu'naze.
А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.
