詩篇 77

1 エドトンの體にしたがひて伶長にうたはしめたるアサフのうた 我わがこゑをあげて神によばはん われ聲を神にあげなばその耳をわれにかたぶけたまはん

Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.

2 わがなやみの日にわれ主をたづねまつれり 夜わが手をのべてゆるむることなかりき わがたましひは慰めらるるをいなみたり

У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.

3 われ神をおもひいでて打なやむ われ思ひなげきてわが霊魂おとろへぬ (セラ)

Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)

4 なんぢはわが眼をささへて閉がしめたまはず 我はものいふこと能はぬほどに惱みたり

Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.

5 われむかしの日いにしへの年をおもへり

Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.

6 われ夜わが歌をむもひいづ 我わが心にてふかくおもひわが霊魂はねもころに尋ねもとむ

Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:

7 主はとこしへに棄たまふや 再びめぐみを垂たまはざるや

Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?

8 その憐憫はのこりなく永遠にさり そのちかひは世々ながく廃れたるや

Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?

9 神は恩をほどこすことを忘れたまふや 怒をもてそのあはれみを絨たまふや (セラ)

Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)

10 斯るときに我いへらく此はただわが弱きがゆゑのみいで至上者のみぎの手のもろもろの年をおもひいでん

Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».

11 われヤハの作爲をのべとなへん われ往古よりありし汝がくすしきみわざを思ひいたさん

Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.

12 また我なんぢのすべての作爲をおもひいで汝のなしたまへることを深くおもはん

Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.

13 紳よなんぢの途はいときよし 神のごとく大なる神はたれぞや

Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?

14 なんぢは奇きみわざをなしたまへる神なり もろもろの民のあひだにその大能をしめし

Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.

15 その臂をもてヤコブ、ヨセフの子輩なんぢの民をあがなひたまへり (セラ)

Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)

16 かみよ大水なんぢを見たり おほみづ汝をみてをののき淵もまたふるへり

Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.

17 雲はみづをそそぎいだし空はひびきをいだし なんぢの矢ははしりいでたり

Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.

18 なんぢの雷鳴のこゑは暴風のうちにありき 電光は世をてらし地はふるひうごけり

Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.

19 なんぢの太道は海のなかにあり なんぢの徑はおほみづの中にあり なんぢの蹤跡はたづねがたかりき

Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.

20 なんぢその民をモーセとアロンとの手によりて羊の群のごとくみちびきたまへり

Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.