箴言 知恵の泉 14
1 智慧ある婦はその家をたて 愚なる婦はおのれの手をもて之を毀つ
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 直くあゆむ者はヱホバを畏れ 曲りてあゆむ者はこれを侮る
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 愚なる者の口にはその傲のために鞭笞あり 智者の口唇はおのれを守る
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 牛なければ飼蒭倉むなし牛の力によりて生産る物おほし
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 忠信の證人はいつはらず 虚偽のあかしびとは謊言を吐く
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 嘲笑者は智慧を求むれどもえず 哲者は知識を得ること容易し
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 汝おろかなる者の前を離れされ つひに知識の彼にあるを見ざるべし
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 賢者の智慧はおのれの道を暁るにあり 愚なる者の痴は欺くにあり
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 おろろかなる者は罪をかろんず されど義者の中には恩恵あり
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 心の苦みは心みづから知る其よろこびには他人あづからず
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 惡者の家は亡され 正直き者の幕屋はさかゆ
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 人のみづから見て正しとする途にしてその終はつひに死にいたる途となるものあり
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 笑ふ時にも心に悲あり 歎樂の終に憂あり
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 心の悖れる者はおのれの途に飽かん 善人もまた自己に飽かん
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 拙者はすべての言を信ず 賢者はその行を愼む
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 智慧ある者は怖れて惡をはなれ 愚なる者はたかぶりて怖れず
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 怒り易き者は愚なることを行ひ 惡き謀計を設くる者は惡まる
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 批者は愚なる事を得て所有となし 賢者は知識をもて冠弁となす
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 惡者は善者の前に俯伏し 罪ある者は義者の門に俯伏す
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 貧者はその鄰にさへも惡まる されど富者を愛ずる者はおほし
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 その鄰を藐むる者は罪あり 困苦者を憐むものは幸福あり
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 惡を謀る者は自己をあやまるにあらずや 善を謀る者には憐憫と眞實とあり
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 すべての勤労には利益あり されど口唇のことばは貧乏をきたらするのみなり
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 智慧ある者の財寳はその冠弁となる 愚なる者のおろかはただ痴なり
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 眞實の證人は人のいのちを救ふ 謊言を吐く者は偽人なり
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 ヱホバを畏るることは堅き依頼なり その児輩は逃避場をうべし
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 ヱホバを畏るることは生命の泉なり 人を死の罟より脱れしむ
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 王の榮は民の多きにあり 牧泊の衰敗は民を失ふにあり
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 怒を遅くする者は大なる知識あり 氣の短き者は愚なることを顕す
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 心の安穏なるは身のいのちなり 娼嫉は誉の腐なり
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 貧者を虐ぐる者はその造主を侮るなり 彼をうやまふ者は貧者をあはれむ
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 惡者はその惡のうちにて亡され義者はその死ぬる時にも望あり
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 智慧は哲者の心にとどまり 愚なる者の衷にある事はあらはる
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 義は國を高くし罪は民を辱しむ
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 さとき僕は王の恩を蒙ぶり 辱をきたらす者はその震怒にあふ
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
