哀歌 5
1 ヱホバよ我らにありし所の事をおもひたまへ 我らの恥辱をかへりみ觀たまへ
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 われらの産業は外國人に歸し われらの家屋は他國人の有となれり
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 われらは孤子となりて父あらず われらの母は寡婦にひとし
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 われらは金を出して自己の水を飮み おのれの薪を得るにも價をはらふ
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 われらを追ふ者われらの頸に迫る 我らは疲れて休むことを得ず
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 食物を得て饑を凌がんとてエジプト人およびアッスリヤ人に手を與へたり
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 われらの父は罪ををかして已に世にあらず 我らその罪を負ふなり
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 奴僕等われらを制するに誰ありて我らを之が手よりすくひ出すものなし
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 荒野の刀兵の故によりて我ら死を冒して食物を得
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 饑饉の烈しき熱氣によりてわれらの皮膚は爐のごとく熱し
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 シオンにて婦人等をかされユダの邑々にて處女等けがさる
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 侯伯たる者も敵の手にて吊され 老たる者の面も尊とばれず
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 少き者は石磨を擔はせられ 童子は薪を負ふてよろめき
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 長老は門にあつまることを止め 少き者はその音樂を廢せり
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 我らが心の快樂はすでに罷み われらの跳舞はかはりて悲哀となり
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 われらの冠冕は首より落たり われら罪ををかしたれば禍なるかな
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 これが爲に我らの心うれへ これらのために我らが目くらくなれり
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 シオンの山は荒はて 山犬はその上を歩くなり
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 ヱホバよなんぢは永遠に在す なんぢの御位は世々かぎりなし
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 何とて我らを永く忘れ われらを斯ひさしく棄おきたまふや
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 ヱホバよねがはくは我らをして汝に歸らしめたまへ われら歸るべし 我らの日を新にして昔日の日のごとくならしめたまへ
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 さりとも汝まつたく我らを棄たまひしや 痛くわれらを怒りゐたまふや
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
