詩篇 95

1 さあ、われらは主にむかって歌い、われらの救の岩にむかって喜ばしい声をあげよう。

Прийдіть, заспіваємо радісно Господу, вигукнемо піднесено скелі спасіння нашого.

2 われらは感謝をもって、み前に行き、主にむかい、さんびの歌をもって、喜ばしい声をあげよう。

Прийдемо перед обличчя Його з подякою, піснями прославимо Його.

3 主は大いなる神、すべての神にまさって大いなる王だからである。

Адже Господь – Бог великий і Цар могутніший від усіх богів.

4 地の深い所は主のみ手にあり、山々の頂もまた主のものである。

У руці Його глибини землі, і вершини гір належать Йому;

5 海は主のもの、主はこれを造られた。またそのみ手はかわいた地を造られた。

море – Його, Він створив його, і суходіл Його руки утворили.

6 さあ、われらは拝み、ひれ伏し、われらの造り主、主のみ前にひざまずこう。

Прийдіть, поклонімося, впадемо долілиць, схилимо коліна перед Господом, Творцем нашим,

7 主はわれらの神であり、われらはその牧の民、そのみ手の羊である。どうか、あなたがたは、きょう、そのみ声を聞くように。

бо Він – наш Бог, а ми – народ Його пасовища, вівці, про яких Він піклується. Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,

8 あなたがたは、メリバにいた時のように、また荒野のマッサにいた日のように、心をかたくなにしてはならない。

не зачерствійте серцями вашими, як у Мериві, як було того дня у Массі в пустелі,

9 あの時、あなたがたの先祖たちはわたしのわざを見たにもかかわらず、わたしを試み、わたしをためした。

де спокушали Мене предки ваші, випробовували Мене, хоча й бачили Моє діяння.

10 わたしは四十年の間、その代をきらって言った、「彼らは心の誤っている民であって、わたしの道を知らない」と。

Сорок років дратував Мене цей рід, тоді сказав Я: «Вони народ, що блукає серцем, не знають шляхів Моїх.

11 それゆえ、わたしは憤って、彼らはわが安息に入ることができないと誓った。

Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!»