詩篇 78
1 アサフのマスキールの歌 わが民よ、わが教を聞き、わが口の言葉に耳を傾けよ。
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 わたしは口を開いて、たとえを語り、いにしえからの、なぞを語ろう。
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 これはわれらがさきに聞いて知ったこと、またわれらの先祖たちがわれらに語り伝えたことである。
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 われらはこれを子孫に隠さず、主の光栄あるみわざと、その力と、主のなされたくすしきみわざとをきたるべき代に告げるであろう。
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 主はあかしをヤコブのうちにたて、おきてをイスラエルのうちに定めて、その子孫に教うべきことをわれらの先祖たちに命じられた。
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 これは次の代に生れる子孫がこれを知り、みずから起って、そのまた子孫にこれを伝え、
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 彼らをして神に望みをおき、神のみわざを忘れず、その戒めを守らせるためである。
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 またその先祖たちのようにかたくなで、そむく者のやからとなり、その心が定まりなく、その魂が神に忠実でないやからとならないためである。
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 エフライムの人々は武装し、弓を携えたが、戦いの日に引き返した。
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 彼らは神の契約を守らず、そのおきてにしたがって歩むことを拒み、
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 神がなされた事と、彼らに示されたくすしきみわざとを忘れた。
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 神はエジプトの地と、ゾアンの野でくすしきみわざを彼らの先祖たちの前に行われた。
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 神は海を分けて彼らを通らせ、水を立たせて山のようにされた。
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 昼は雲をもって彼らを導き、夜は、よもすがら火の光をもって彼らを導かれた。
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 神は荒野で岩を裂き、淵から飲むように豊かに彼らに飲ませ、
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 また岩から流れを引いて、川のように水を流れさせられた。
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 ところが彼らはなお神にむかって罪をかさね、荒野でいと高き者にそむき、
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 おのが欲のために食物を求めて、その心のうちに神を試みた。
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 また彼らは神に逆らって言った、「神は荒野に宴を設けることができるだろうか。
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 見よ、神が岩を打たれると、水はほとばしりいで、流れがあふれた。神はまたパンを与えることができるだろうか。民のために肉を備えることができるだろうか」と。
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 それゆえ、主は聞いて憤られた。火はヤコブにむかって燃えあがり、怒りはイスラエルにむかって立ちのぼった。
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 これは彼らが神を信ぜず、その救の力を信用しなかったからである。
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 しかし神は上なる大空に命じて天の戸を開き、
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 彼らの上にマナを降らせて食べさせ、天の穀物を彼らに与えられた。
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 人は天使のパンを食べた。神は彼らに食物をおくって飽き足らせられた。
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 神は天に東風を吹かせ、み力をもって南風を導かれた。
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 神は彼らの上に肉をちりのように降らせ、翼ある鳥を海の砂のように降らせて、
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 その宿営のなか、そのすまいのまわりに落された。
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 こうして彼らは食べて、飽き足ることができた。神が彼らにその望んだものを与えられたからである。
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 ところが彼らがまだその欲を離れず、食物がなお口の中にあるうちに、
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 神の怒りが彼らにむかって立ちのぼり、彼らのうちの最も強い者を殺し、イスラエルのうちのえり抜きの者を打ち倒された。
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 すべてこれらの事があったにもかかわらず、彼らはなお罪を犯し、そのくすしきみわざを信じなかった。
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 それゆえ神は彼らの日を息のように消えさせ、彼らの年を恐れをもって過ごさせられた。
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 神が彼らを殺されたとき、彼らは神をたずね、悔いて神を熱心に求めた。
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 こうして彼らは、神は彼らの岩、いと高き神は彼らのあがないぬしであることを思い出した。
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 しかし彼らはその口をもって神にへつらい、その舌をもって神に偽りを言った。
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 彼らの心は神にむかって堅実でなく、神の契約に真実でなかった。
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 しかし神はあわれみに富まれるので、彼らの不義をゆるして滅ぼさず、しばしばその怒りをおさえて、その憤りをことごとくふり起されなかった。
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 また神は、彼らがただ肉であって、過ぎ去れば再び帰りこぬ風であることを思い出された。
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 幾たび彼らは野で神にそむき、荒野で神を悲しませたことであろうか。
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 彼らはかさねがさね神を試み、イスラエルの聖者を怒らせた。
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 彼らは神の力をも、神が彼らをあだからあがなわれた日をも思い出さなかった。
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 神はエジプトでもろもろのしるしをおこない、ゾアンの野でもろもろの奇跡をおこない、
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 彼らの川を血に変らせて、その流れを飲むことができないようにされた。
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 神ははえの群れを彼らのうちに送って彼らを食わせ、かえるを送って彼らを滅ぼされた。
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 また神は彼らの作物を青虫にわたし、彼らの勤労の実をいなごにわたされた。
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 神はひょうをもって彼らのぶどうの木を枯らし、霜をもって彼らのいちじく桑の木を枯らされた。
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 神は彼らの家畜をひょうにわたし、彼らの群れを燃えるいなずまにわたされた。
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 神は彼らの上に激しい怒りと、憤りと、恨みと、悩みと、滅ぼす天使の群れとを放たれた。
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 神はその怒りのために道を設け、彼らの魂を死から免れさせず、そのいのちを疫病にわたされた。
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 神はエジプトですべてのういごを撃ち、ハムの天幕で彼らの力の初めの子を撃たれた。
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 こうして神はおのれの民を羊のように引き出し、彼らを荒野で羊の群れのように導き、
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 彼らを安らかに導かれたので彼らは恐れることがなかった。しかし海は彼らの敵をのみつくした。
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 神は彼らをその聖地に伴い、その右の手をもって獲たこの山に伴いこられた。
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 神は彼らの前からもろもろの国民を追い出し、その地を分けて嗣業とし、イスラエルの諸族を彼らの天幕に住まわせられた。
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 しかし彼らはいと高き神を試み、これにそむいて、そのもろもろのあかしを守らず、
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 そむき去って、先祖たちのように真実を失い、狂った弓のようにねじれた。
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 彼らは高き所を設けて神を怒らせ、刻んだ像をもって神のねたみを起した。
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 神は聞いて大いに怒り、イスラエルを全くしりぞけられた。
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 神は人々のなかに設けた幕屋なるシロのすまいを捨て、
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 その力をとりことならせ、その栄光をあだの手にわたされた。
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 神はその民をつるぎにわたし、その嗣業にむかって大いなる怒りをもらされた。
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 火は彼らの若者たちを焼きつくし、彼らのおとめたちは婚姻の歌を失い、
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 彼らの祭司たちはつるぎによって倒れ、彼らのやもめたちは嘆き悲しむことさえしなかった。
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 そのとき主は眠った者のさめたように、勇士が酒によって叫ぶように目をさまして、
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 そのあだを撃ち退け、とこしえの恥を彼らに負わせられた。
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 神はヨセフの天幕をしりぞけ、エフライムの部族を選ばず、
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 ユダの部族を選び、神の愛するシオンの山を選ばれた。
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 神はその聖所を高い天のように建て、とこしえに基を定められた地のように建てられた。
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 神はそのしもべダビデを選んで、羊のおりから取り、
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 乳を与える雌羊の番をするところからつれて来て、その民ヤコブ、その嗣業イスラエルの牧者とされた。
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 こうして彼は直き心をもって彼らを牧し、巧みな手をもって彼らを導いた。
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
