詩篇 77
1 聖歌隊の指揮者によってエドトンのしらべにしたがってうたわせたアサフの歌 わたしは神にむかい声をあげて叫ぶ。わたしが神にむかって声をあげれば、神はわたしに聞かれる。
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 わたしは悩みの日に主をたずね求め、夜はわが手を伸べてたゆむことなく、わが魂は慰められるのを拒む。
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 わたしは神を思うとき、嘆き悲しみ、深く思うとき、わが魂は衰える。 (セラ)
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 あなたはわたしのまぶたをささえて閉じさせず、わたしは物言うこともできないほどに悩む。
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 わたしは昔の日を思い、いにしえの年を思う。
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 わたしは夜、わが心と親しく語り、深く思うてわが魂を探り、言う、
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 「主はとこしえにわれらを捨てられるであろうか。ふたたび、めぐみを施されないであろうか。
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 そのいつくしみはとこしえに絶え、その約束は世々ながくすたれるであろうか。
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 神は恵みを施すことを忘れ、怒りをもってそのあわれみを閉じられたであろうか」と。 (セラ)
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 その時わたしは言う、「わたしの悲しみはいと高き者の右の手が変ったことである」と。
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 わたしは主のみわざを思い起す。わたしは、いにしえからのあなたのくすしきみわざを思いいだす。
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 わたしは、あなたのすべてのみわざを思い、あなたの力あるみわざを深く思う。
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 神よ、あなたの道は聖である。われらの神のように大いなる神はだれか。
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 あなたは、くすしきみわざを行われる神である。あなたは、もろもろの民の間に、その大能をあらわし、
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 その腕をもっておのれの民をあがない、ヤコブとヨセフの子らをあがなわれた。 (セラ)
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 神よ、大水はあなたを見た。大水はあなたを見ておののき、淵もまた震えた。
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 雲は水を注ぎいだし、空は雷をとどろかし、あなたの矢は四方にきらめいた。
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 あなたの雷のとどろきは、つむじ風の中にあり、あなたのいなずまは世を照し、地は震い動いた。
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 あなたの大路は海の中にあり、あなたの道は大水の中にあり、あなたの足跡はたずねえなかった。
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 あなたは、その民をモーセとアロンの手によって羊の群れのように導かれた。
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
