詩篇 73
1 アサフの歌 神は正しい者にむかい、心の清い者にむかって、まことに恵みふかい。
Асаф язған күй: — Дәрвәқә Худа Исраилға, Қәлби сап болғанларға меһривандур;
2 しかし、わたしは、わたしの足がつまずくばかり、わたしの歩みがすべるばかりであった。
Лекин өзүм болсам, путлишип жиқилип чүшүшкә тасла қалдим; Аяқлирим тейилип кәткили қил қалди;
3 これはわたしが、悪しき者の栄えるのを見て、その高ぶる者をねたんだからである。
Чүнки рәзилләрниң ронақ тапқанлиғини көрүп, Һакавурларға һәсәт қилдим;
4 彼らには苦しみがなく、その身はすこやかで、つやがあり、
Чүнки улар өлүмидә азаплар тартмайду, Әксичә тени мәзмут вә сағлам туриду.
5 ほかの人々のように悩むことがなく、ほかの人々のように打たれることはない。
Улар инсанға хас җапани көрмәйду, Яки хәқләрдәк балаю-апәткә учримайду.
6 それゆえ高慢は彼らの首飾となり、暴力は衣のように彼らをおおっている。
Шуңа мәғрурлуқ марҗандәк уларға есилиду, Зорлуқ-зомигәрлик тондәк уларға чаплишиду.
7 彼らは肥え太って、その目はとびいで、その心は愚かな思いに満ちあふれている。
Улар сәмрип кәткәнлигидин көзлири томпийип чиқти; Уларниң қәлбидики хияләтләр һәддидин ешип кетиду.
8 彼らはあざけり、悪意をもって語り、高ぶって、しえたげを語る。
Башқиларни мәсқирә қилип зәһәрлик сөзләйду; Һалини үстүн қилип дивинип, доқ қилиду.
9 彼らはその口を天にさからって置き、その舌は地をあるきまわる。
Улар ағзини пәләккә қойиду, Уларниң тиллири йәр йүзини кезип жүриду.
10 それゆえ民は心を変えて彼らをほめたたえ、彼らのうちにあやまちを認めない。
Шуңа [Худаниң] хәлқи мошуларға майил болуп, Уларниң дегәнлирини су ичкәндәк ахириғичә ичип: —
11 彼らは言う、「神はどうして知り得ようか、いと高き者に知識があろうか」と。
«Тәңри қандақ биләләйтти?», «Һәммидин Алий Болғучида билим барму?» — дәйду.
12 見よ、これらは悪しき者であるのに、常に安らかで、その富が増し加わる。
Мана булар рәзилләрдур; Улар бу дунияда раһәт-парағәтни көриду, Байлиқларни топлайду.
13 まことに、わたしはいたずらに心をきよめ、罪を犯すことなく手を洗った。
«Аһ, һәқиқәтән бекардин-бекар көңлүмни пакландуруптимән, Гунасиз туруп қолумни артуқчә жуюп кәптимән;
14 わたしはひねもす打たれ、朝ごとに懲しめをうけた。
Бекарға күн бойи җапа чекиптимән; Шундиму һәр сәһәрдә [виҗданниң] әйивигә учрап кәлдим!».
15 もしわたしが「このような事を語ろう」と言ったなら、わたしはあなたの子らの代を誤らせたであろう。
Бирақ мән: — «Бундақ [десәм], Бу дәвирдики пәрзәнтлириңгә асийлиқ қилған болмамдимән?» — дедим.
16 しかし、わたしがこれを知ろうと思いめぐらしたとき、これはわたしにめんどうな仕事のように思われた。
Уларни калламдин өткүзәй десәм, Көзүмгә шундақ еғир көрүнди.
17 わたしが神の聖所に行って、彼らの最後を悟り得たまではそうであった。
Тәңриниң муқәддәс җайлириға киргичә шундақ ойлидим; Киргәндила [яманларниң] ақивитини чүшәндим.
18 まことにあなたは彼らをなめらかな所に置き、彼らを滅びに陥らせられる。
Дәрвәқә Сән уларни тейилғақ йәрләргә орунлаштурисән, Уларни жиқитип парә-парә қиливетисән.
19 なんと彼らはまたたくまに滅ぼされ、恐れをもって全く一掃されたことであろう。
Улар көзни жумуп ачқучила шунчә паракәндә болиду, Дәһшәтләр уларни бесип йоқитиду!
20 あなたが目をさまして彼らの影をかろしめられるとき、彼らは夢みた人の目をさました時のようである。
Сән и Рәб, чүштин ойғанғандәк ойғинип, Орнуңдин туруп уларниң сияқини көзгә илмайсән.
21 わたしの魂が痛み、わたしの心が刺されたとき、
Жүрәклирим қайнап, Ичлирим санҗилғандәк болған чағда,
22 わたしは愚かで悟りがなく、あなたに対しては獣のようであった。
Өзүмни һеч немә билмәйдиған бир һамақәт, Алдиңда бир һайван екәнлигимни билип йәттим.
23 けれどもわたしは常にあなたと共にあり、あなたはわたしの右の手を保たれる。
Һалбуки, мән һемишә Сән билән биллә; Сән мени оң қолумдин тутуп йөлидиң;
24 あなたはさとしをもってわたしを導き、その後わたしを受けて栄光にあずからせられる。
Өз несиһәтиң билән мени йетәкләйсән, Шан-шәрипңни намайән қилғандин кейин, Ахирида Сән мени өзүңгә қобул қилисән.
25 わたしはあなたのほかに、だれを天にもち得よう。地にはあなたのほかに慕うものはない。
Әрштә Сәндин башқа мениң кимим бар? Йәр йүзидә болса Сәндин башқа һеч кимгә интизар әмәсмән.
26 わが身とわが心とは衰える。しかし神はとこしえにわが心の力、わが嗣業である。
Әтлирим һәм қәлбим зәиплишиду, Лекин Худа қәлбимдики қорам таш һәм мәңгүлүк несивәмдур!
27 見よ、あなたに遠い者は滅びる。あなたは、あなたにそむく者を滅ぼされる。
Чүнки мана, Сәндин жирақ турғанлар һалак болиду; Вапасизлиқ қилған паһишә аялдәк Сәндин ваз кәчкәнләрниң һәр бирини йоқитисән.
28 しかし神に近くあることはわたしに良いことである。わたしは主なる神をわが避け所として、あなたのもろもろのみわざを宣べ伝えるであろう。
Бирақ мән үчүн, Худаға йеқинлишиш әвзәлдур! Униң барлиқ қилған ишлирини җакалаш үчүн, Рәб Пәрвәрдигарни таянчим қилдим.
