詩篇 73
1 アサフの歌 神は正しい者にむかい、心の清い者にむかって、まことに恵みふかい。
Псалом Аса́фів.
2 しかし、わたしは、わたしの足がつまずくばかり、わたしの歩みがすべるばかりであった。
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 これはわたしが、悪しき者の栄えるのを見て、その高ぶる者をねたんだからである。
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 彼らには苦しみがなく、その身はすこやかで、つやがあり、
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 ほかの人々のように悩むことがなく、ほかの人々のように打たれることはない。
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 それゆえ高慢は彼らの首飾となり、暴力は衣のように彼らをおおっている。
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 彼らは肥え太って、その目はとびいで、その心は愚かな思いに満ちあふれている。
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 彼らはあざけり、悪意をもって語り、高ぶって、しえたげを語る。
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 彼らはその口を天にさからって置き、その舌は地をあるきまわる。
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 それゆえ民は心を変えて彼らをほめたたえ、彼らのうちにあやまちを認めない。
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 彼らは言う、「神はどうして知り得ようか、いと高き者に知識があろうか」と。
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 見よ、これらは悪しき者であるのに、常に安らかで、その富が増し加わる。
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 まことに、わたしはいたずらに心をきよめ、罪を犯すことなく手を洗った。
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 わたしはひねもす打たれ、朝ごとに懲しめをうけた。
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 もしわたしが「このような事を語ろう」と言ったなら、わたしはあなたの子らの代を誤らせたであろう。
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 しかし、わたしがこれを知ろうと思いめぐらしたとき、これはわたしにめんどうな仕事のように思われた。
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 わたしが神の聖所に行って、彼らの最後を悟り得たまではそうであった。
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 まことにあなたは彼らをなめらかな所に置き、彼らを滅びに陥らせられる。
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 なんと彼らはまたたくまに滅ぼされ、恐れをもって全く一掃されたことであろう。
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 あなたが目をさまして彼らの影をかろしめられるとき、彼らは夢みた人の目をさました時のようである。
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 わたしの魂が痛み、わたしの心が刺されたとき、
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 わたしは愚かで悟りがなく、あなたに対しては獣のようであった。
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 けれどもわたしは常にあなたと共にあり、あなたはわたしの右の手を保たれる。
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 あなたはさとしをもってわたしを導き、その後わたしを受けて栄光にあずからせられる。
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 わたしはあなたのほかに、だれを天にもち得よう。地にはあなたのほかに慕うものはない。
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 わが身とわが心とは衰える。しかし神はとこしえにわが心の力、わが嗣業である。
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 見よ、あなたに遠い者は滅びる。あなたは、あなたにそむく者を滅ぼされる。
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 しかし神に近くあることはわたしに良いことである。わたしは主なる神をわが避け所として、あなたのもろもろのみわざを宣べ伝えるであろう。
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
