詩篇 102
1 苦しむ者が思いくずおれてその嘆きを主のみ前に注ぎ出すときの祈 主よ、わたしの祈をお聞きください。わたしの叫びをみ前に至らせてください。
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 わたしの悩みの日にみ顔を隠すことなく、あなたの耳をわたしに傾け、わが呼ばわる日に、すみやかにお答えください。
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 わたしの日は煙のように消え、わたしの骨は炉のように燃えるからです。
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 わたしの心は草のように撃たれて、しおれました。わたしはパンを食べることを忘れました。
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 わが嘆きの声によってわたしの骨はわたしの肉に着きます。
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 わたしは荒野のはげたかのごとく、荒れた跡のふくろうのようです。
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 わたしは眠らずに屋根にひとりいるすずめのようです。
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 わたしの敵はひねもす、わたしをそしり、わたしをあざける者はわが名によってのろいます。
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 わたしは灰をパンのように食べ、わたしの飲み物に涙を交えました。
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 これはあなたの憤りと怒りのゆえです。あなたはわたしをもたげて投げすてられました。
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 わたしのよわいは夕暮の日影のようです。わたしは草のようにしおれました。
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 しかし主よ、あなたはとこしえにみくらに座し、そのみ名はよろず代に及びます。
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 あなたは立ってシオンをあわれまれるでしょう。これはシオンを恵まれる時であり、定まった時が来たからです。
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 あなたのしもべはシオンの石をも喜び、そのちりをさえあわれむのです。
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 もろもろの国民は主のみ名を恐れ、地のもろもろの王はあなたの栄光を恐れるでしょう。
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 主はシオンを築き、その栄光をもって現れ、
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 乏しい者の祈をかえりみ、彼らの願いをかろしめられないからです。
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 きたるべき代のために、この事を書きしるしましょう。そうすれば新しく造られる民は、主をほめたたえるでしょう。
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 主はその聖なる高き所から見おろし、天から地を見られた。
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 これは捕われ人の嘆きを聞き、死に定められた者を解き放ち、
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 人々がシオンで主のみ名をあらわし、エルサレムでその誉をあらわすためです。
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 その時もろもろの民、もろもろの国はともに集まって、主に仕えるでしょう。
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 主はわたしの力を中途でくじき、わたしのよわいを短くされました。
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 わたしは言いました、「わが神よ、どうか、わたしのよわいの半ばでわたしを取り去らないでください。あなたのよわいはよろず代に及びます」と。
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 あなたはいにしえ、地の基をすえられました。天もまたあなたのみ手のわざです。
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 これらは滅びるでしょう。しかしあなたは長らえられます。これらはみな衣のように古びるでしょう。あなたがこれらを上着のように替えられると、これらは過ぎ去ります。
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 しかしあなたは変ることなく、あなたのよわいは終ることがありません。
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 あなたのしもべの子らは安らかに住み、その子孫はあなたの前に堅く立てられるでしょう。
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
