哀歌 3
1 わたしは彼の怒りのむちによって、悩みにあった人である。
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 彼はわたしをかり立てて、光のない暗い中を歩かせ、
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 まことにその手をしばしばかえて、ひねもすわたしを攻められた。
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 彼はわが肉と皮を衰えさせ、わが骨を砕き、
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 苦しみと悩みをもって、わたしを囲み、わたしを閉じこめ、
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 遠い昔に死んだ者のように、暗い所に住まわせられた。
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 彼はわたしのまわりに、かきをめぐらして、出ることのできないようにし、重い鎖でわたしをつながれた。
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 わたしは叫んで助けを求めたが、彼はわたしの祈をしりぞけ、
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 切り石をもって、わたしの行く道をふさぎ、わたしの道筋を曲げられた。
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 彼はわたしに対して待ち伏せするくまのように、潜み隠れるししのように、
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 わが道を離れさせ、わたしを引き裂いて、見るかげもないみじめな者とし、
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 その弓を張って、わたしを矢の的のようにされた。
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 彼はその箙の矢をわたしの心臓に打ち込まれた。
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 わたしはすべての民の物笑いとなり、ひねもす彼らの歌となった。
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 彼はわたしを苦い物で飽かせ、にがよもぎをわたしに飲ませられた。
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 彼は小石をもって、わたしの歯を砕き、灰の中にわたしをころがされた。
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 わが魂は平和を失い、わたしは幸福を忘れた。
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 そこでわたしは言った、「わが栄えはうせ去り、わたしが主に望むところのものもうせ去った」と。
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 どうか、わが悩みと苦しみ、にがよもぎと胆汁とを心に留めてください。
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 わが魂は絶えずこれを思って、わがうちにうなだれる。
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 しかし、わたしはこの事を心に思い起す。それゆえ、わたしは望みをいだく。
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 主のいつくしみは絶えることがなく、そのあわれみは尽きることがない。
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 これは朝ごとに新しく、あなたの真実は大きい。
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 わが魂は言う、「主はわたしの受くべき分である、それゆえ、わたしは彼を待ち望む」と。
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 主はおのれを待ち望む者と、おのれを尋ね求める者にむかって恵みふかい。
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 主の救を静かに待ち望むことは、良いことである。
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 人が若い時にくびきを負うことは、良いことである。
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 主がこれを負わせられるとき、ひとりすわって黙しているがよい。
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 口をちりにつけよ、あるいはなお望みがあるであろう。
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 おのれを撃つ者にほおを向け、満ち足りるまでに、はずかしめを受けよ。
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 主はとこしえにこのような人を捨てられないからである。
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 彼は悩みを与えられるが、そのいつくしみが豊かなので、またあわれみをたれられる。
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 彼は心から人の子を苦しめ悩ますことをされないからである。
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 地のすべての捕われ人を足の下に踏みにじり、
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 いと高き者の前に人の公義をまげ、
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 人の訴えをくつがえすことは、主のよみせられないことである。
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 主が命じられたのでなければ、だれが命じて、その事の成ったことがあるか。
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 災もさいわいも、いと高き者の口から出るではないか。
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 生ける人はどうしてつぶやかねばならないのか、人は自分の罪の罰せられるのを、つぶやくことができようか。
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 われわれは、自分の行いを調べ、かつ省みて、主に帰ろう。
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 われわれは天にいます神にむかって、手と共に心をもあげよう。
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 「わたしたちは罪を犯し、そむきました、あなたはおゆるしになりませんでした。
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 あなたは怒りをもってご自分をおおい、わたしたちを追い攻め、殺して、あわれまず、
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 また雲をもってご自分をおおい、祈を通じないようにし、
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 もろもろの民の中に、わたしたちをちりあくたとなさいました。
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 敵はみなわたしたちをののしり、
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 恐れと落し穴と、荒廃と滅亡とが、わたしたちに臨みました。
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 わが民の娘の滅びによって、わたしの目には涙の川が流れています。
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 わが目は絶えず涙を注ぎ出して、やむことなく、
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 主が天から見おろして、顧みられる時にまで及ぶでしょう。
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 わが目はわが町のすべての娘の最期のゆえに、わたしを痛ませます。
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 ゆえなくわたしに敵する者どもによって、わたしは鳥のように追われました。
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 彼らは生きているわたしを穴の中に投げ入れ、わたしの上に石を投げつけました。
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 水はわたしの頭の上にあふれ、わたしは『断ち滅ぼされた』と言いました。
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 主よ、わたしは深い穴からみ名を呼びました。
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 あなたはわが声を聞かれました、『わが嘆きと叫びに耳をふさがないでください』。
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 わたしがあなたに呼ばわったとき、あなたは近寄って、『恐れるな』と言われました。
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 主よ、あなたはわが訴えを取りあげて、わたしの命をあがなわれました。
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 主よ、あなたはわたしがこうむった不義をごらんになりました。わたしの訴えをおさばきください。
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 あなたはわたしに対する彼らの報復と、陰謀とを、ことごとくごらんになりました。
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 主よ、あなたはわたしに対する彼らのそしりと、陰謀とを、ことごとく聞かれました。
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 立ってわたしに逆らう者どものくちびると、その思いは、ひねもすわたしを攻めています。
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 どうか、彼らのすわるをも、立つをも、みそなわしてください。わたしは彼らの歌となっています。
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 主よ、彼らの手のわざにしたがって、彼らに報い、
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 彼らの心をかたくなにし、あなたののろいを彼らに注いでください。
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 主よ、怒りをもって彼らを追い、天が下から彼らを滅ぼしてください」。
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
