ヨブ 記 9
1 ヨブは答えて言った、
А Йов відповів та й сказав:
2 「まことにわたしは、その事のそのとおりであることを知っている。しかし人はどうして神の前に正しくありえようか。
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 よし彼と争おうとしても、千に一つも答えることができない。
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 彼は心賢く、力強くあられる。だれが彼にむかい、おのれをかたくなにして、栄えた者があるか。
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 彼は、山を移されるが、山は知らない。彼は怒りをもって、これらをくつがえされる。
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 彼が、地を震い動かしてその所を離れさせられると、その柱はゆらぐ。
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 彼が日に命じられると、日は出ない。彼はまた星を閉じこめられる。
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 彼はただひとり天を張り、海の波を踏まれた。
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 彼は北斗、オリオン、プレアデスおよび南の密室を造られた。
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 彼が大いなる事をされることは測りがたく、不思議な事をされることは数知れない。
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 見よ、彼がわたしのかたわらを通られても、わたしは彼を見ない。彼は進み行かれるが、わたしは彼を認めない。
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 見よ、彼が奪い去られるのに、だれが彼をはばむことができるか。だれが彼にむかって『あなたは何をするのか』と言うことができるか。
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 神はその怒りをやめられない。ラハブを助ける者どもは彼のもとにかがんだ。
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 どうしてわたしは彼に答え、言葉を選んで、彼と議論することができよう。
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 たといわたしは正しくても答えることができない。わたしを責められる者にあわれみを請わなければならない。
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 たといわたしが呼ばわり、彼がわたしに答えられても、わたしの声に耳を傾けられたとは信じない。
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 彼は大風をもってわたしを撃ち砕き、ゆえなく、わたしに多くの傷を負わせ、
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 わたしに息をつかせず、苦い物をもってわたしを満たされる。
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 力の争いであるならば、彼を見よ、さばきの事であるならば、だれが彼を呼び出すことができよう。
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 たといわたしは正しくても、わたしの口はわたしを罪ある者とする。たといわたしは罪がなくても、彼はわたしを曲った者とする。
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 わたしは罪がない、しかしわたしは自分を知らない。わたしは自分の命をいとう。
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 皆同一である。それゆえ、わたしは言う、『彼は罪のない者と、悪しき者とを共に滅ぼされるのだ』と。
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 災がにわかに人を殺すような事があると、彼は罪のない者の苦難をあざ笑われる。
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 世は悪人の手に渡されてある。彼はその裁判人の顔をおおわれる。もし彼でなければ、これはだれのしわざか。
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 わたしの日は飛脚よりも速く、飛び去って幸を見ない。
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 これは走ること葦舟のごとく、えじきに襲いかかる、わしのようだ。
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 たといわたしは『わが嘆きを忘れ、憂い顔をかえて元気よくなろう』と言っても、
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 わたしはわがもろもろの苦しみを恐れる。あなたがわたしを罪なき者とされないことをわたしは知っているからだ。
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 わたしは罪ある者とされている。どうして、いたずらに労する必要があるか。
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 たといわたしは雪で身を洗い、灰汁で手を清めても、
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 あなたはわたしを、みぞの中に投げ込まれるので、わたしの着物も、わたしをいとうようになる。
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 神はわたしのように人ではないゆえ、わたしは彼に答えることができない。われわれは共にさばきに臨むことができない。
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 われわれの間には、われわれふたりの上に手を置くべき仲裁者がない。
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 どうか彼がそのつえをわたしから取り離し、その怒りをもって、わたしを恐れさせられないように。
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 そうすれば、わたしは語って、彼を恐れることはない。わたしはみずからそのような者ではないからだ。
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
