ヨブ 記 31
1 わたしは、わたしの目と契約を結んだ、どうして、おとめを慕うことができようか。
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 もしそうすれば上から神の下される分はどんなであろうか。高き所から全能者の与えられる嗣業はどんなであろうか。
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 不義なる者には災が下らないであろうか。悪をなす者には災難が臨まないであろうか。
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 彼はわたしの道をみそなわし、わたしの歩みをことごとく数えられぬであろうか。
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 もし、わたしがうそと共に歩み、わたしの足が偽りにむかって急いだことがあるなら、
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 （正しいはかりをもってわたしを量れ、そうすれば神はわたしの潔白を知られるであろう。）
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 もしわたしの歩みが、道をはなれ、わたしの心がわたしの目にしたがって歩み、わたしの手に汚れがついていたなら、
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 わたしのまいたのを他の人が食べ、わたしのために成長するものが、抜き取られてもかまわない。
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 もし、わたしの心が、女に迷ったことがあるか、またわたしが隣り人の門で待ち伏せしたことがあるなら、
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 わたしの妻が他の人のためにうすをひき、他の人が彼女の上に寝てもかまわない。
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 これは重い罪であって、さばきびとに罰せられるべき悪事だからである。
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 これは滅びに至るまでも焼きつくす火であって、わたしのすべての産業を根こそぎ焼くであろう。
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 わたしのしもべ、また、はしためがわたしと言い争ったときに、わたしがもしその言い分を退けたことがあるなら、
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 神が立ち上がられるとき、わたしはどうしようか、神が尋ねられるとき、なんとお答えしようか。
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 わたしを胎内に造られた者は、彼をも造られたのではないか。われわれを腹の内に形造られた者は、ただひとりではないか。
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 わたしがもし貧しい者の願いを退け、やもめの目を衰えさせ、
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 あるいはわたしひとりで食物を食べて、みなしごに食べさせなかったことがあるなら、
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 （わたしは彼の幼い時から父のように彼を育て、またその母の胎を出たときから彼を導いた。）
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 もし着物がないために死のうとする者や、身をおおう物のない貧しい人をわたしが見た時に、
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 その腰がわたしを祝福せず、また彼がわたしの羊の毛で暖まらなかったことがあるなら、
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 もしわたしを助ける者が門におるのを見て、みなしごにむかってわたしの手を振り上げたことがあるなら、
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 わたしの肩骨が、肩から落ち、わたしの腕が、つけ根から折れてもかまわない。
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 わたしは神から出る災を恐れる、その威光の前には何事もなすことはできない。
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 わたしがもし金をわが望みとし、精金をわが頼みと言ったことがあるなら、
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 わたしがもしわが富の大いなる事と、わたしの手に多くの物を獲た事とを喜んだことがあるなら、
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 わたしがもし日の輝くのを見、または月の照りわたって動くのを見た時、
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 心ひそかに迷って、手に口づけしたことがあるなら、
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 これもまたさばきびとに罰せらるべき悪事だ。わたしは上なる神を欺いたからである。
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 わたしがもしわたしを憎む者の滅びるのを喜び、または災が彼に臨んだとき、勝ち誇ったことがあるなら、
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 （わたしはわが口に罪を犯させず、のろいをもって彼の命を求めたことはなかった。）
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 もし、わたしの天幕の人々で、『だれか彼の肉に飽きなかった者があるか』と、言わなかったことがあるなら、
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 （他国人はちまたに宿らず、わたしはわが門を旅びとに開いた。）
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 わたしがもし人々の前にわたしのとがをおおい、わたしの悪事を胸の中に隠したことがあるなら、
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 わたしが大衆を恐れ、宗族の侮りにおじて、口を閉じ、門を出なかったことがあるなら、
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 ああ、わたしに聞いてくれる者があればよいのだが、（わたしのかきはんがここにある。どうか、全能者がわたしに答えられるように。）ああ、わたしの敵の書いた告訴状があればよいのだが。
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 わたしは必ずこれを肩に負い、冠のようにこれをわが身に結び、
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 わが歩みの数を彼に述べ、君たる者のようにして、彼に近づくであろう。
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 もしわが田畑がわたしに向かって呼ばわり、そのうねみぞが共に泣き叫んだことがあるなら、
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 もしわたしが金を払わないでその産物を食べ、その持ち主を死なせたことがあるなら、
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 小麦の代りに、いばらがはえ、大麦の代りに雑草がはえてもかまわない」。ヨブの言葉は終った。
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
