ヨブ 記 21
1 そこでヨブは答えて言った、
А Йов відповів та й сказав:
2 「あなたがたはとくと、わたしの言葉を聞き、これをもって、あなたがたの慰めとするがよい。
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 まずわたしをゆるして語らせなさい。わたしが語ったのち、あざけるのもよかろう。
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 わたしのつぶやきは人に対してであろうか。わたしはどうして、いらだたないでいられようか。
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 あなたがたはわたしを見て、驚き、手を口にあてるがよい。
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 わたしはこれを思うと恐ろしくなって、からだがしきりに震えわななく。
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 なにゆえ悪しき人が生きながらえ、老齢に達し、かつ力強くなるのか。
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 その子らは彼らの前に堅く立ち、その子孫もその目の前に堅く立つ。
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 その家は安らかで、恐れがなく、神のつえは彼らの上に臨むことがない。
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 その雄牛は種を与えて、誤ることなく、その雌牛は子を産んで、そこなうことがない。
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 彼らはその小さい者どもを群れのように連れ出し、その子らは舞い踊る。
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 彼らは手鼓と琴に合わせて歌い、笛の音によって楽しみ、
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 彼らは神に言う、『われわれを離れよ、われわれはあなたの道を知ることを好まない。
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 全能者は何者なので、われわれはこれに仕えねばならないのか。われわれはこれに祈っても、なんの益があるか』と。
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 見よ、彼らの繁栄は彼らの手にあるではないか。悪人の計りごとは、わたしの遠く及ぶ所でない。
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 悪人のともしびの消されること、幾たびあるか。その災の彼らの上に臨むこと、神がその怒りをもって苦しみを与えられること、幾たびあるか。
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 彼らが風の前のわらのようになること、あらしに吹き去られるもみがらのようになること、幾たびあるか。
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 あなたがたは言う、『神は彼らの罪を積みたくわえて、その子らに報いられるのだ』と。どうかそれを彼ら自身に報いて、彼らにその罪を知らせられるように。
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 すなわち彼ら自身の目にその滅びを見させ、全能者の怒りを彼らに飲ませられるように。
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 その月の数のつきるとき、彼らはその後の家になんのかかわる所があろうか。
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 神は天にある者たちをさえ、さばかれるのに、だれが神に知識を教えることができようか。
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 ある者は繁栄をきわめ、全く安らかに、かつおだやかに死に、
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 そのからだには脂肪が満ち、その骨の髄は潤っている。
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 ある者は心を苦しめて死に、なんの幸をも味わうことがない。
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 彼らはひとしくちりに伏し、うじにおおわれる。
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 見よ、わたしはあなたがたの思いを知り、わたしを害しようとするたくらみを知る。
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 あなたがたは言う、『王侯の家はどこにあるか、悪人の住む天幕はどこにあるか』と。
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 あなたがたは道行く人々に問わなかったか、彼らの証言を受け入れないのか。
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 すなわち、災の日に悪人は免れ、激しい怒りの日に彼は救い出される。
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 だれが彼に向かって、その道を告げ知らせる者があるか、だれが彼のした事を彼に報いる者があるか。
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 彼はかかれて墓に行き、塚の上で見張りされ、
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 谷の土くれも彼には快く、すべての人はそのあとに従う。彼の前に行った者も数えきれない。
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 それで、あなたがたはどうしてむなしい事をもって、わたしを慰めようとするのか。あなたがたの答は偽り以外の何ものでもない」。
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
