詩篇 57
1 我をあはれみたまへ神よわれをあはれみたまへ わが霊魂はなんぢを避所とす われ禍害のすぎさるまではなんぢの翼のかげを避所とせん
Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів, коли він втік від Саула в печеру. Помилуй мене, Боже, помилуй мене! Бо в Тобі лише знаходить притулок душа моя і в тіні Твоїх крил сховається, поки лихо мине.
2 我はいとたかき神によばはん わがために百事をなしをへたまふ神によばはん
Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, Який віддячує за мене [ворогам моїм].
3 神はたすけを天よりおくりて我をのまんとする者のそしるときに我を救ひたまはん (セラ) 神はその憐憫その眞實をおくりたまはん
Він пошле з небес і врятує мене, посоромить того, хто прагне мене схопити; (Села) пошле Бог милість Свою й істину.
4 わがたましひは群ゐる獅のなかにあり 火のごとくもゆる者 その歯は戈のごとく矢のごとくその舌はとき劍のごとき人の子のなかに我ふしぬ
Душа моя – посеред левів; лежу я серед тих, що дихають полум’ям, серед синів людських, чиї зуби – списи й стріли, а язики їхні – гострий меч.
5 神よねがはくはみづからを天よりも高くしみさかえを全地のうへに擧たまへ
Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.
6 かれらはわが足をとらへんとて網をまうく わが霊魂はうなたる かれらはわがまへに阱をほりたり而してみづからその中におちいれり (セラ)
Вони розкинули тенета стопам моїм; понурилася душа моя. Викопали переді мною яму – самі упали в неї! (Села)
7 わが心さだまれり神よわがこころ定まれり われ謳ひまつらん頌まつらん
Серце моє непохитне, Боже, непохитне серце моє! Співати буду й грати!
8 わが榮よさめよ 筝よ琴よさめよ われ黎明をよびさまさん
Прокинься, славо моя! Прокинься, ліро й арфо! Розбуджу-но я зорю досвітню!
9 主よわれもろもろの民のなかにてなんぢに感謝し もろもろの國のなかにて汝をほめうたはん
Прославлю Тебе серед народів, Владико, співатиму Тобі поміж племенами.
10 そは汝のあはれみは大にして天にまでいたり なんぢの眞實は雲にまでいたる
Бо велика аж до небес милість Твоя і аж до хмар – істина Твоя.
11 神よねがはくは自からを天よりも高くし光榮をあまねく地のうへに擧たまへ
Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.
