詩篇 49
1 もろもろの民よきけ賤きも貴きも富るも貧きもすべて地にすめる者よ なんぢらともに耳をそばだてよ
Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом. Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,
2 もろもろの民よきけ賤きも貴きも富るも貧きもすべて地にすめる者よ なんぢらともに耳をそばだてよ
сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.
3 わが口はかしこきことをかたり わが心はさときことを思はん
Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – [глибоке] розуміння.
4 われ耳を喩言にかたぶけ琴をならしてわが幽玄なる語をときあらはさん
Схилю своє вухо до притчі, відкрию під [звуки] арфи мою загадку:
5 わが踵にちかかる不義のわれを打圍むわざはひの日もいかで懼るることあらんや
Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –
6 おのが富をたのみ財おほきを誇るもの
тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?
7 たれ一人おのが兄弟をあがなふことあたはず之がために贖價を神にささげ
Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові [належного] викупу за нього.
8 之をとこしへに生存へしめて朽ざらしむることあたはず（霊魂をあがなふには費いとおほくして此事をとこしへに捨置ざるを得ざればなり）
Бо занадто дорогим [був би] викуп за його душу, тому повік не досягти того,
9 之をとこしへに生存へしめて朽ざらしむることあたはず（霊魂をあがなふには費いとおほくして此事をとこしへに捨置ざるを得ざればなり）
щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті.
10 そは智きものも死 おろかものも獣心者もひとしくほろびてその富を他人にのこすことは常にみるところなり
Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.
11 かれら竊におもふ わが家はとこしへに存りわがすまひは世々にいたらんと かれらはその地におのが名をおはせたり
Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!
12 されど人は譽のなかに永くとどまらず亡びうする獣のごとし
Але ж людина не [завжди] перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.
13 斯のごときは愚かなるものの途なり 然はあれど後人はその言をよしとせん (セラ)
Так, [життєві] дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.
Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло для них. (Sheol h7585)
Але Бог викупить душу мою з-під [влади] царства мертвих, коли прийме мене [до Себе]. (Села) (Sheol h7585)
16 人のとみてその家のさかえくははらんとき汝おそるるなかれ
Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.
17 かれの死るときは何一つたづさへゆくことあたはず その榮はこれにしたがひて下ることをせざればなり
Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним [до царства мертвих].
18 かかる人はいきながらふるほどに己がたましひを祝するとも みづからを厚うするがゆゑに人々なんぢをほむるとも
Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –
19 なんぢ列祖の世にゆかん かれらはたえて光をみざるべし
однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.
20 尊貴なかにありて暁らざる人はほろびうする獣のごとし
Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.
