詩篇 137

1 われらバビロンの河のほとりにすわり シオンをおもひいでて涙をながしぬ

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 われらそのあたりの柳にわが琴をかけたり

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 そはわれらを虜にせしものわれらに歌をもとめたり 我儕をくるしむる者われらにおのれを歓ばせんとて シオンのうた一つうたへといへり

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 われら外邦にありていかでヱホバの歌をうたはんや

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 エルサレムよもし我なんぢをわすれなばわが右の手にその巧をわすれしめたまへ

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 もしわれ汝を思ひいでず もしわれヱルサレムをわがすべての歓喜の極となさずばわが舌をわが腭につかしめたまヘ

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 ヱホバよねがはくはヱルサレムの日にエドムの子輩がこれを掃除けその基までもはらひのぞけといへるを聖意にとめたまへ

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 ほろぼさるべきバビロンの女よ なんぢがわれらに作しごとく汝にむくゆる人はさいはひなるべし

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 なんぢの嬰兒をとりて岩のうへになげうつものは福ひなるべし

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!