詩篇 102

1 ヱホバよわが祈をききたまへ 願くはわが號呼のこゑの御前にいたらんことを

Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.

2 わが窮苦の日みかほを蔽ひたまふなかれ なんぢの耳をわれにかたぶけ 我がよぶ日にすみやかに我にこたへたまへ

Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.

3 わがもろもろの日は煙のごとくきえ わが骨はたきぎのごとく焚るるなり

Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.

4 わがこころは草のごとく撃れてしほれたり われ糧をくらふを忘れしによる

Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.

5 わが歎息のこゑによりてわが骨はわが肉につく

Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.

6 われは野の鸅鸕のごとく荒たる跡のふくろふのごとくになりぬ

Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.

7 われ醒てねぶらず ただ友なくして屋蓋にをる雀のごとくなれり

Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.

8 わが仇はひねもす我をそしる 猖狂ひて我をせむるもの我をさして誓ふ

Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.

9 われは糧をくらふごとくに灰をくらひ わが飮ものには涙をまじへたり

Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую

10 こは皆なんぢの怒と忿恚とによりてなり なんぢ我をもたげてなげすて給へり

через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.

11 わが齡はかたぶける日影のごとし またわれは草のごとく萎れたり

Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.

12 されどヱホバよなんぢは永遠にながらへ その名はよろづ世にながらへん

А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.

13 なんぢ起てシオンをあはれみたまはん そはシオンに恩惠をほどこしたまふときなり そのさだまれる期すでに來れり

Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.

14 なんぢの僕はシオンの石をもよろこび その塵をさへ愛しむ

Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.

15 もろもろの國はヱホバの名をおそれ 地のもろもろの王はその榮光をおそれん

Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.

16 ヱホバはシオンをきづき榮光をもてあらはれたまへり

Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.

17 ヱホバは乏しきものの祈をかへりみ彼等のいのりを藐しめたまはざりき

Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.

18 來らんとするのちの世のためにこの事をしるさん 新しくつくられたる民はヤハをほめたたふべし

Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.

19 ヱホバその聖所のたかき所よりみおろし天より地をみたまへり

Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,

20 こは俘囚のなげきをきき死にさだまれる者をときはなち

щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,

21 人々のシオンにてヱホバの名をあらはしヱルサレムにてその頌美をあらはさんが爲なり

щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,

22 かかる時にもろもろの民もろもろの國つどひあつまりてヱホバに事へまつらん

коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.

23 ヱホバはわがちからを途にておとろへしめ わが齢をみじかからしめ給へり

Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.

24 我いへりねがはくはわが神よわがすべての日のなかばにて我をとりさりたまふなかれ 汝のよはひは世々かぎりなし

Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.

25 汝いにしへ地の基をすゑたまへり 天もまたなんぢの手の工なり

На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.

26 これらは亡びん されど汝はつねに存らへたまはん これらはみな衣のごとくふるびん 汝これらを袍のごとく更たまはん されば彼等はかはらん

Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.

27 然れども汝はかはることなし なんぢの齢はをはらざるなり

Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.

28 汝のしもべの子輩はながらへん その裔はかたく前にたてらるべし

Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».