ヨブ 記 7
1 それ人の世にあるは戰鬪にあるがごとくならずや 又其日は傭人の日のごとくなるにあらずや
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
2 奴僕の暮を冀がふが如く傭人のその價を望むがごとく
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
3 我は苦しき月を得させられ 憂はしき夜をあたへらる
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
4 我臥ば乃はち言ふ何時夜あけて我おきいでんかと 曙まで頻に輾轉ぶ
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
5 わが肉は蟲と土塊とを衣服となし 我皮は愈てまた腐る
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
6 わが日は機の梭よりも迅速なり 我望む所なくし之を送る
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
7 想ひ見よ わが生命が氣息なる而已 我目は再び福祉を見ること有じ
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
8 我を見し者の眼かさねて我を見ざらん 汝目を我にむくるも我は已に在ざるべし
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить, (Sheol h7585)
10 彼は再びその家に歸らず 彼の郷里も最早かれを認めじ
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
11 然ば我はわが口を禁めず 我心の痛によりて語ひ わが神魂の苦しきによりて歎かん
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
12 我あに海ならんや鰐ならんや 汝なにとて我を守らせおきたまふぞ
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
13 わが牀われを慰め わが寢床わが愁を解んと思ひをる時に
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
14 汝夢をもて我を驚かし 異象をもて我を懼れしめたまふ
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
15 是をもて我心は氣息の閉んことを願ひ我この骨よりも死を冀がふ
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
16 われ生命を厭ふ 我は永く生るをことを願はず 我を捨おきたまへ 我日は氣のごときなり
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
17 人を如何なる者として汝これを大にし 之を心に留
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
18 朝ごとに之を看そなはし 時わかず之を試みたまふや
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
19 何時まで汝われに目を離さず 我が津を咽む間も我を捨おきたまはざるや
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
20 人を鑒みたまふ者よ我罪を犯したりとて汝に何をか爲ん 何ぞ我を汝の的となして我にこの身を厭はしめたまふや
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
21 汝なんぞ我の愆を赦さず我罪を除きたまはざるや 我いま土の中に睡らん 汝我を尋ねたまふとも我は在ざるべし
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
