ヨブ 記 19
1 ヨブこたへて曰く
А Йов відповів та й сказав:
2 汝ら我心をなやまし 言語をもて我を打くだくこと何時までぞや
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 なんぢら已に十次も我を辱しめ我を惡く待ひてなほ愧るところ無し
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 假令われ眞に過ちたらんもその過は我の身に止れり
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 なんぢら眞に我に向ひて誇り我身に羞べき行爲ありと證するならば
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 神われを虐げその網羅をもて我を包みたまへりと知るべし
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 我虐げらるると叫べども答なく 呼はり求むれども審理なし
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 彼わが路の周圍に垣を結めぐらして逾る能はざらしめ 我が行く途に黑暗を蒙むらしめ
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 わが光榮を褫ぎ我冠冕を首より奪ひ
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 四方より我を毀ちて失しめ 我望を樹のごとくに根より拔き
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 我にむかひて震怒を燃し 我を敵の一人と見たまへり
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 その軍旅ひとしく進み途を高くして我に攻寄せ わが天幕の周圍に陣を張り
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 彼わが兄弟等をして遠くわれを離れしめたまへり 我を知る人々は全く我に疎くなりぬ
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 わが親戚は往來を休め わが朋友はわれを忘れ
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 わが家に寄寓る者およびわが婢等は我を見て外人のごとくす 我かれらの前にては異國人のごとし
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 われわが僕を喚どもこたへず 我口をもて彼に請はざるを得ざるなり
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 わが氣息はわが妻に厭はれ わが臭氣はわが同胎の子等に嫌はる
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 童子等さへも我を侮どり 我起あがれば即ち我を嘲ける
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 わが親しき友われを惡みわが愛したる人々ひるがへりてわが敵となれり
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 わが骨はわが皮と肉とに貼り 我は僅に齒の皮を全うして逃れしのみ
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 わが友よ汝等われを恤れめ 我を恤れめ 神の手われを撃り
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 汝らなにとて神のごとくして我を攻め わが肉に饜ことなきや
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 望むらくは我言の書留られんことを 望むらくは我言書に記されんことを
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 望むらくは鐡の筆と鉛とをもて之を永く磐石に鐫つけおかんことを
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 われ知る我を贖ふ者は活く 後の日に彼かならず地の上に立ん
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 わがこの皮この身の朽はてん後 われ肉を離れて神を見ん
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 我みづから彼を見たてまつらん 我目かれを見んに識らぬ者のごとくならじ 我が心これを望みて焦る
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 なんぢら若われら如何に彼を攻んかと言ひ また事の根われに在りと言ば
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 劍を懼れよ 忿怒は劍の罰をきたらす 斯なんぢら遂に審判のあるを知ん
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
