Salmi 35

1 Di Davide. O Eterno, contendi con quelli che contendono meco, combatti con quelli che combattono meco.

Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!

2 Prendi lo scudo e la targa e lèvati in mio aiuto.

Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!

3 Tira fuori la lancia e chiudi il passo ai miei persecutori; di’ all’anima mia: Io son la tua salvezza.

Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»

4 Sian confusi e svergognati quelli che cercano l’anima mia; voltin le spalle e arrossiscano quei che macchinano la mia rovina.

Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.

5 Sian come pula al vento e l’angelo dell’Eterno li scacci.

Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.

6 Sia la via loro tenebrosa e sdrucciolevole, e l’insegua l’angelo dell’Eterno.

Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.

7 Poiché, senza cagione, m’hanno teso di nascosto la loro rete, senza cagione hanno scavato una fossa per togliermi la vita.

За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.

8 Li colga una ruina improvvisa e sian presi nella rete ch’essi stessi hanno nascosta; scendano nella rovina apparecchiata per me.

Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.

9 Allora l’anima mia festeggerà nell’Eterno, e si rallegrerà nella sua salvezza.

А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.

10 Tutte le mie ossa diranno: O Eterno, chi è pari a te che liberi il misero da chi è più forte di lui, il misero e il bisognoso da chi lo spoglia?

Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».

11 Iniqui testimoni si levano; mi domandano cose delle quali non so nulla.

Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.

12 Mi rendono male per bene; derelitta è l’anima mia.

Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.

13 Eppure io, quand’eran malati, vestivo il cilicio, affliggevo l’anima mia col digiuno, e pregavo col capo curvo sul seno…

Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].

14 Camminavo triste come per la perdita d’un amico, d’un fratello, andavo chino, abbrunato, come uno che pianga sua madre.

Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.

15 Ma, quand’io vacillo, essi si rallegrano, s’adunano assieme; s’aduna contro di me gente abietta che io non conosco; mi lacerano senza posa.

А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.

16 Come profani buffoni da mensa, digrignano i denti contro di me.

Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.

17 O Signore, fino a quando vedrai tu questo? Ritrai l’anima mia dalle loro ruine, l’unica mia, di fra i leoncelli.

Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!

18 Io ti celebrerò nella grande assemblea, ti loderò in mezzo a gran popolo.

Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.

19 Non si rallegrino di me quelli che a torto mi sono nemici, né ammicchino con l’occhio quelli che m’odian senza cagione.

Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.

20 Poiché non parlan di pace, anzi macchinan frodi contro la gente pacifica del paese.

Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.

21 Apron larga la bocca contro me e dicono: Ah, ah! l’occhio nostro l’ha visto.

Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»

22 Anche tu hai visto, o Eterno; non tacere! O Signore, non allontanarti da me.

[Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!

23 Risvegliati, destati, per farmi ragione, o mio Dio, mio Signore, per difender la mia causa.

Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!

24 Giudicami secondo la tua giustizia o Eterno, Iddio mio, e fa’ ch’essi non si rallegrino su me;

Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.

25 che non dicano in cuor loro: Ah, ecco il nostro desiderio! che non dicano: L’abbiamo inghiottito.

Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»

26 Siano tutti insieme svergognati e confusi quelli che si rallegrano del mio male; sian rivestiti d’onta e di vituperio quelli che si levano superbi contro di me.

Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.

27 Cantino e si rallegrino quelli che si compiacciono della mia giustizia, e dican del continuo: Magnificato sia l’Eterno che vuole la pace del suo servitore!

Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»

28 E la mia lingua parlerà della tua giustizia, e dirà del continuo la tua lode.

Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!