Proverbi 30
1 Parole di Agur, figliuolo di Jaké. Sentenze pronunziate da quest’uomo per Itiel, per Itiel ed Ucal.
Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Certo, io sono più stupido d’ogni altro, e non ho l’intelligenza d’un uomo.
Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
3 Non ho imparato la sapienza, e non ho la conoscenza del Santo.
і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
4 Chi è salito in cielo e n’è disceso? Chi ha raccolto il vento nel suo pugno? Chi ha racchiuse l’acque nella sua veste? Chi ha stabilito tutti i confini della terra? Qual è il suo nome e il nome del suo figlio? Lo sai tu?
Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Ogni parola di Dio è affinata col fuoco. Egli è uno scudo per chi confida in lui.
Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 Non aggiunger nulla alle sue parole, ch’egli non t’abbia a riprendere, e tu non sia trovato bugiardo.
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Io t’ho chiesto due cose: non me le rifiutare, prima ch’io muoia:
Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
8 allontana da me vanità e parola mendace; non mi dare né povertà né ricchezze, cibami del pane che m’è necessario,
віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
9 ond’io, essendo sazio, non giunga a rinnegarti, e a dire: “Chi è l’Eterno?” ovvero, diventato povero, non rubi, e profani il nome del mio Dio.
щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
10 Non calunniare il servo presso al suo padrone, ch’ei non ti maledica e tu non abbia a subirne la pena.
Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 V’è una razza di gente che maledice suo padre e non benedice sua madre.
Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
12 V’è una razza di gente che si crede pura, e non è lavata dalla sua sozzura.
покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
13 V’è una razza di gente che ha gli occhi alteri e come! e le palpebre superbe.
покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
14 V’è una razza di gente i cui denti sono spade e i mascellari, coltelli, per divorare del tutto i miseri sulla terra, e i bisognosi fra gli uomini.
Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
15 La mignatta ha due figliuole, che dicono: “Dammi” “dammi!”. Ci son tre cose che non si sazian mai, anzi quattro, che non dicon mai: “Basta!”
Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
16 Il soggiorno dei morti, il seno sterile, la terra che non si sazia d’acqua, e il fuoco, che non dice mai: “Basta!” (Sheol h7585)
шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“огонь! (Sheol h7585)
17 L’occhio di chi si fa beffe del padre e disdegna d’ubbidire alla madre, lo caveranno i corvi del torrente, lo divoreranno gli aquilotti.
Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
18 Ci son tre cose per me troppo maravigliose; anzi quattro, ch’io non capisco:
Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 la traccia dell’aquila nell’aria, la traccia del serpente sulla roccia, la traccia della nave in mezzo al mare, la traccia dell’uomo nella giovane.
дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
20 Tale è la condotta della donna adultera: essa mangia, si pulisce la bocca, e dice: “Non ho fatto nulla di male!”
Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
21 Per tre cose la terra trema, anzi per quattro, che non può sopportare:
Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
22 per un servo quando diventa re, per un uomo da nulla quando ha pane a sazietà,
під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 per una donna, non mai chiesta, quando giunge a maritarsi, e per una serva quando diventa erede della padrona.
під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
24 Ci son quattro animali fra i più piccoli della terra, e nondimeno pieni di saviezza:
Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
25 le formiche, popolo senza forze, che si preparano il cibo durante l’estate;
мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
26 i conigli, popolo non potente, che fissano la loro dimora nelle rocce;
борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 le locuste, che non hanno re, e procedon tutte, divise per schiere;
немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
28 la lucertola, che puoi prender con le mani, eppur si trova nei palazzi dei re.
паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
29 Queste tre creature hanno una bella andatura, anche queste quattro hanno un passo magnifico:
Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
30 il leone, ch’è il più forte degli animali, e non indietreggia dinanzi ad alcuno;
лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
31 il cavallo dai fianchi serrati, il capro, e il re alla testa dei suoi eserciti.
осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
32 Se hai agito follemente cercando d’innalzarti, o se hai pensato del male, mettiti la mano sulla bocca;
Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 perché, come chi sbatte la panna ne fa uscire il burro, chi comprime il naso ne fa uscire il sangue, così chi spreme l’ira ne fa uscire contese.
Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
