Proverbi 29
1 L’uomo che, essendo spesso ripreso, irrigidisce il collo, sarà di subito fiaccato, senza rimedio.
Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
2 Quando i giusti son numerosi, il popolo si rallegra: ma quando domina l’empio, il popolo geme.
Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
3 L’uomo che ama la sapienza, rallegra suo padre; ma chi frequenta le meretrici dissipa i suoi beni.
Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
4 Il re, con la giustizia, rende stabile il paese; ma chi pensa solo a imporre tasse, lo rovina.
Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
5 L’uomo che lusinga il prossimo, gli tende una rete davanti ai piedi.
Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
6 Nella trasgressione del malvagio v’è un’insidia; ma il giusto canta e si rallegra.
У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
7 Il giusto prende conoscenza della causa de’ miseri, ma l’empio non ha intendimento né conoscenza.
Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
8 I beffardi soffian nel fuoco delle discordie cittadine, ma i savi calmano le ire.
Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 Se un savio viene a contesa con uno stolto, quello va in collera e ride, e non c’è da intendersi.
Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
10 Gli uomini di sangue odiano chi è integro, ma gli uomini retti ne proteggono la vita.
Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 Lo stolto dà sfogo a tutta la sua ira, ma il savio rattiene la propria.
Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
12 Quando il sovrano dà retta alle parole menzognere, tutti i suoi ministri sono empi.
Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
13 Il povero e l’oppressore s’incontrano; l’Eterno illumina gli occhi d’ambedue.
Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
14 Il re che fa ragione ai miseri secondo verità, avrà il trono stabilito in perpetuo.
Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
15 La verga e la riprensione dànno sapienza; ma il fanciullo lasciato a sé stesso, fa vergogna a sua madre.
Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
16 Quando abbondano gli empi, abbondano le trasgressioni; ma i giusti ne vedranno la ruina.
Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
17 Correggi il tuo figliuolo; egli ti darà conforto, e procurerà delizie all’anima tua.
Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
18 Quando non c’è visioni, il popolo è senza freno; ma beato colui che osserva la legge!
Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
19 Uno schiavo non si corregge a parole; anche se comprende, non ubbidisce.
Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
20 Hai tu visto un uomo precipitoso nel suo parlare? C’è più da sperare da uno stolto che da lui.
Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
21 Se uno alleva delicatamente da fanciullo il suo servo, questo finirà per voler essere figliuolo.
Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
22 L’uomo iracondo fa nascere contese, e l’uomo collerico abbonda in trasgressioni.
Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
23 L’orgoglio abbassa l’uomo, ma chi è umile di spirito ottiene gloria.
Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
24 Chi fa società col ladro odia l’anima sua; egli ode la esecrazione e non dice nulla.
Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
25 La paura degli uomini costituisce un laccio, ma chi confida nell’Eterno è al sicuro.
Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
26 Molti cercano il favore del principe, ma l’Eterno fa giustizia ad ognuno.
Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
27 L’uomo iniquo è un abominio per i giusti, e colui che cammina rettamente è un abominio per gli empi.
Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
