Luca 8
1 Ed avvenne in appresso che egli andava attorno di città in città e di villaggio in villaggio, predicando ed annunziando la buona novella del regno di Dio;
Після цього Він проходив через міста та села, проповідуючи Добру Звістку Царства Божого. Разом із Ним були Його дванадцятеро [учнів]
2 e con lui erano i dodici e certe donne che erano state guarite da spiriti maligni e da infermità: Maria, detta Maddalena, dalla quale erano usciti sette demoni,
і деякі жінки, котрі були зцілені від злих духів та хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім демонів,
3 e Giovanna, moglie di Cuza, amministratore d’Erode, e Susanna ed altre molte che assistevano Gesù ed i suoi coi loro beni.
Іванна – дружина Хузи, наставника Ірода, Сусанна й багато інших, котрі служили Йому, чим мали.
4 Or come si raunava gran folla e la gente d’ogni città accorreva a lui, egli disse in parabola:
Коли зібрався великий натовп і [люди] з кожного міста приходили до Нього, Він розповів цю притчу:
5 Il seminatore uscì a seminar la sua semenza; e mentre seminava, una parte del seme cadde lungo la strada, e fu calpestato e gli uccelli del cielo lo mangiarono.
«Сіяч вийшов сіяти своє насіння. І коли він сіяв, деякі [зерна] впали біля дороги та були затоптані, а птахи небесні повидзьобували їх.
6 Ed un’altra cadde sulla roccia; e come fu nato seccò perché non avea umore.
Інші впали на каміння та, зійшовши, висохли, бо не мали вологи.
7 Ed un’altra cadde in mezzo alle spine; e le spine, nate insieme col seme, lo soffocarono.
Ще інші впали поміж терни й росли разом із ними, але колючки заглушили їх.
8 Ed un’altra parte cadde nella buona terra; e nata che fu, fruttò il cento per uno. Dicendo queste cose, esclamava: Chi ha orecchi da udire, oda.
А інші впали в добру землю, вони виросли й принесли врожай стократний». Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»
9 E i suoi discepoli gli domandarono che volesse dir questa parabola.
Учні запитали [Ісуса], що означає ця притча.
10 Ed egli disse: A voi è dato di conoscere i misteri del regno di Dio; ma agli altri se ne parla in parabole, affinché vedendo non veggano, e udendo non intendano.
Він відповів: «Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим [говорю] притчами, щоб „дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли“.
11 Or questo è il senso della parabola: Il seme è la parola di Dio.
Ось що означає ця притча: насіння – це Слово Боже.
12 Quelli lungo la strada son coloro che hanno udito; ma poi viene il diavolo e porta via la Parola dal cuor loro, affinché non credano e non siano salvati.
Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили та не спаслися.
13 E quelli sulla roccia son coloro i quali, quando hanno udito la Parola, la ricevono con allegrezza; ma costoro non hanno radice, credono per un tempo, e quando viene la prova, si traggono indietro.
Те, що впало на камінь, – це ті, що, почувши, з радістю приймають Слово, але не мають коріння й вірують до певного часу, а коли приходить випробування, то відпадають.
14 E quel ch’è caduto fra le spine, son coloro che hanno udito, ma se ne vanno e restan soffocati dalle cure e dalle ricchezze e dai piaceri della vita, e non arrivano a maturità.
Те, що впало поміж терни, – це ті, що чують, але з часом турботи, багатство та життєві задоволення придушують їх, і плід їхній не дозріває.
15 E quel ch’è in buona terra, son coloro i quali, dopo aver udita la Parola, la ritengono in un cuore onesto e buono, e portan frutto con perseveranza.
Те, що впало в хорошу землю, – це ті, що, почувши Слово, зберігають його в доброму та щирому серці та в терпінні приносять врожай.
16 Or niuno, accesa una lampada, la copre con un vaso, o la mette sotto il letto; anzi la mette sul candeliere, acciocché chi entra vegga la luce.
Ніхто, запаливши світильник, не покриває його посудиною й не ставить під ліжко, але ставить на поставець, щоб усі, що входять, бачили світло.
17 Poiché non v’è nulla di nascosto che non abbia a diventar manifesto, né di segreto che non abbia a sapersi ed a farsi palese.
Бо немає нічого прихованого, що не стало б явним, і нічого таємного, що не стало б відомим і не виявилося б.
18 Badate dunque come ascoltate: perché a chi ha sarà dato; ma a chi non ha, anche quel che pensa d’avere gli sarà tolto.
Тому будьте уважні, як слухаєте, бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».
19 Or sua madre e i suoi fratelli vennero a lui; e non poteano avvicinarglisi a motivo della folla.
Прийшли Його мати та брати й не могли підійти до Нього через натовп.
20 E gli fu riferito: Tua madre e i tuoi fratelli son là fuori, che ti voglion vedere.
І сказали Йому: ―Твоя мати й Твої брати стоять надворі та бажають бачити Тебе.
21 Ma egli, rispondendo, disse loro: Mia madre e miei fratelli son quelli che ascoltano la parola di Dio e la mettono in pratica.
Він сказав їм у відповідь: ―Мати та брати Мої – це ті, що слухають Слово Боже й виконують його.
22 Or avvenne, in un di quei giorni, ch’egli entrò in una barca co’ suoi discepoli, e disse loro: Passiamo all’altra riva del lago. E presero il largo.
Одного дня [Ісус] та Його учні увійшли в човен, і Він сказав їм: «Переплиньмо на другий бік озера». І вони вирушили.
23 E mentre navigavano, egli si addormentò; e calò sul lago un turbine di vento, talché la barca s’empiva d’acqua, ed essi pericolavano.
Коли вони пливли, Він заснув. Аж раптом на озері здійнялася велика буря. Вода почала заливати їх, і вони були в небезпеці.
24 E accostatisi, lo svegliarono, dicendo: Maestro, Maestro, noi periamo! Ma egli, destatosi, sgridò il vento e i flutti che s’acquetarono, e si fe’ bonaccia.
Приступивши, учні розбудили [Ісуса], кажучи: ―Наставнику, Наставнику, ми гинемо! Він прокинувся, наказав вітрові та хвилям зупинитися, і настала тиша.
25 Poi disse loro: Dov’è la fede vostra? Ma essi, impauriti e maravigliati, diceano l’uno all’altro: Chi è mai costui che comanda anche ai venti ed all’acqua e gli ubbidiscono?
Тоді сказав їм: ―Де ваша віра? Вони ж, налякані та здивовані, говорили один до одного: ―Хто Він такий, що наказує, а вітер і вода підкоряються Йому?
26 E navigarono verso il paese dei Geraseni che è dirimpetto alla Galilea.
І припливли вони в землю Герасинську, що знаходиться навпроти Галілеї.
27 E quando egli fu smontato a terra, gli si fece incontro un uomo della città, il quale era posseduto da demoni, e da lungo tempo non indossava vestito, e non abitava casa ma stava ne’ sepolcri.
Коли Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік із міста, який упродовж багатьох років мав демонів. Багато часу він вже не носив одежі та мешкав не в домі, а у гробницях.
28 Or quando ebbe veduto Gesù, dato un gran grido, gli si prostrò dinanzi, e disse con gran voce: Che v’è fra me e te, o Gesù, Figliuolo dell’Iddio altissimo? Ti prego, non mi tormentare.
Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним та голосно промовив: ―Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.
29 Poiché Gesù comandava allo spirito immondo d’uscir da quell’uomo; molte volte infatti esso se n’era impadronito; e benché lo si fosse legato con catene e custodito in ceppi, avea spezzato i legami, ed era portato via dal demonio ne’ deserti.
Бо [Ісус] наказав нечистому духові вийти з цього чоловіка. Багато разів демон хапав його, та, попри те, що зв’язували його ланцюгами та кайданами, оберігаючи його, він все одно розривав окови, і демон гнав його в пустелю.
30 E Gesù gli domandò: Qual è il tuo nome? Ed egli rispose: Legione; perché molti demoni erano entrati in lui.
Ісус спитав його: ―Як тебе звати? ―Легіон, – відповів той, бо багато демонів увійшло в нього.
І вони благали [Ісуса], щоб Він не повелів їм іти в Безодню. (Abyssos g12)
32 Or c’era quivi un branco numeroso di porci che pascolava pel monte; e que’ demoni lo pregarono di permetter loro d’entrare in quelli. Ed egli lo permise loro.
А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. Демони просили [Ісуса], щоб дозволив їм увійти в них, і Він дозволив.
33 E i demoni, usciti da quell’uomo, entrarono ne’ porci; e quel branco si avventò a precipizio giù nel lago ed affogò.
Демони, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро та потонуло.
34 E quando quelli che li pasturavano videro ciò ch’era avvenuto, se ne fuggirono e portaron la notizia in città e per la campagna.
Побачивши, що сталося, свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах.
35 E la gente uscì fuori a veder l’accaduto; e venuta a Gesù, trovò l’uomo, dal quale erano usciti i demoni, che sedeva a’ piedi di Gesù, vestito ed in buon senno; e s’impaurirono.
[Люди] вийшли подивитися, що сталося, і коли підійшли до Ісуса, то знайшли чоловіка, з якого вийшли демони, він був одягнений, при здоровому глузді й сидів біля Ісусових ніг. [Побачивши це], вони злякалися.
36 E quelli che aveano veduto, raccontarono loro come l’indemoniato era stato liberato.
Ті, хто бачив, розповідали, як було врятовано біснуватого.
37 E l’intera popolazione della circostante regione de’ Geraseni pregò Gesù che se n’andasse da loro; perch’eran presi da grande spavento. Ed egli, montato nella barca, se ne tornò indietro.
Тоді всі люди з Герасинської околиці просили [Ісуса], щоб Він залишив їх, адже були охоплені великим страхом. Він же увійшов у човен і повернувся.
38 E l’uomo dal quale erano usciti i demoni, lo pregava di poter stare con lui, ma Gesù lo licenziò, dicendo:
Чоловік, з якого вийшли демони, просив [Ісуса] взяти його з собою, але Він відпустив його, сказавши:
39 Torna a casa tua, e racconta le grandi cose che Iddio ha fatte per te. Ed egli se ne andò per tutta la città, proclamando quanto grandi cose Gesù avea fatte per lui.
«Повернися до себе додому та розкажи, як багато зробив для тебе Бог». Той пішов і по всьому місту проповідував, як багато зробив для нього Ісус.
40 Al suo ritorno, Gesù fu accolto dalla folla, perché tutti lo stavano aspettando.
Коли Ісус повернувся, Його зустрів великий натовп, бо всі чекали на Нього.
41 Ed ecco venire un uomo, chiamato Iairo, che era capo della sinagoga; e gittatosi ai piedi di Gesù, lo pregava d’entrare in casa sua,
І ось прийшов чоловік, на ім’я Яір, який був керівником синагоги, і, впавши долілиць до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому,
42 perché avea una figlia unica di circa dodici anni, e quella stava per morire. Or mentre Gesù v’andava, la moltitudine l’affollava.
бо його єдина донька, яка мала років дванадцять, захворіла й була при смерті. Коли Він пішов, то натовп звідусіль тиснув на Нього.
43 E una donna che avea un flusso di sangue da dodici anni ed avea spesa ne’ medici tutta la sua sostanza senza poter esser guarita da alcuno,
І була там одна жінка, яка вже дванадцять років страждала на кровотечу. Вона витратила все, що мала, на лікарів, але ніхто не зміг її зцілити.
44 accostatasi per di dietro, gli toccò il lembo della veste; e in quell’istante il suo flusso ristagnò.
Підійшовши ззаду, вона доторкнулася до краю Його одежі, і вмить зупинилася її кровотеча.
45 E Gesù domandò: Chi m’ha toccato? E siccome tutti negavano, Pietro e quelli ch’eran con lui, risposero: Maestro, le turbe ti stringono e t’affollano.
Ісус запитав: ―Хто доторкнувся до Мене? Коли ж ніхто не зізнався, Петро сказав: ―Наставнику, натовп тісниться навколо Тебе.
46 Ma Gesù replicò: Qualcuno m’ha toccato, perché ho sentito che una virtù è uscita da me.
Ісус же відповів: ―Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла від Мене.
47 E la donna, vedendo che non era rimasta inosservata, venne tutta tremante, e gittatasi a’ suoi piedi, dichiarò, in presenza di tutto il popolo, per qual motivo l’avea toccato e com’era stata guarita in un istante.
Жінка, побачивши, що не зможе втаїтися, тремтячи, підійшла та, впавши перед Ним, зізналася перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
48 Ma egli le disse: Figliuola, la tua fede t’ha salvata; vattene in pace.
Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром».
49 Mentr’egli parlava ancora, venne uno da casa del capo della sinagoga, a dirgli: La tua figliuola è morta; non incomodar più oltre il Maestro.
Коли Він ще говорив, прийшов хтось із [дому] керівника синагоги та сказав: ―Твоя донька померла, не турбуй Учителя!
50 Ma Gesù, udito ciò, rispose a Iairo: Non temere; solo abbi fede, ed ella sarà salva.
Ісус же, почувши це, сказав Яіру: ―Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасенна!
51 Ed arrivato alla casa, non permise ad alcuno d’entrarvi con lui, salvo che a Pietro, a Giovanni, a Giacomo e al padre e alla madre della fanciulla.
Прийшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти з Ним, окрім Петра, Івана, Якова та батька й матері дитини.
52 Or tutti piangevano e facean cordoglio per lei. Ma egli disse: Non piangete; ella non è morta, ma dorme.
Усі плакали та ридали над нею. Він же сказав їм: «Не плачте, бо вона не померла, а спить».
53 E si ridevano di lui, sapendo ch’era morta.
Але вони почали глузувати з Нього, бо знали, що дівчина померла.
54 Ma egli, presala per la mano, disse ad alta voce: Fanciulla, lèvati!
[Ісус] же узяв її за руку й голосно промовив: «Дитино, встань!»
55 E lo spirito di lei tornò; ella s’alzò subito, ed egli comandò che le si desse da mangiare.
Дух її повернувся до неї, і вмить вона піднялася. Він наказав дати їй їсти.
56 E i gentori di lei sbigottirono: ma egli ordinò loro di non dire ad alcuno quel che era accenuto.
Батьки [дитини] дуже здивувалися, але Він наказав нікому не казати про те, що сталося.
