Salmi 90
1 Orazione di Mosè, uomo di Dio O SIGNORE, tu ci sei stato un abitacolo In ogni età.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Avanti che i monti fosser nati, E che tu avessi formata la terra ed il mondo; Anzi ab eterno in eterno tu [sei] Dio.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Tu fai ritornar l'uomo in polvere, E dici: Ritornate, o figliuoli degli uomini.
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Perciocchè mille anni [sono] appo te Come il giorno d'ieri, quando è passato; O [come] una vegghia nella notte.
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 Tu porti via gli [uomini], come per una piena d'acque; Essi [non] sono [altro che] un sogno; Son come l'erba che si rinnovella la mattina.
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 La mattina ella fiorisce e si rinnovella; E la sera è segata e si secca.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 Perciocchè noi veniam meno per la tua ira; E siam conturbati per lo tuo cruccio.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Tu metti davanti a te le nostre iniquità, [E] i nostri [peccati] occulti alla luce della tua faccia.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Conciossiachè tutti i nostri giorni dichinino per la tua ira; Noi abbiam forniti gli anni nostri [così presto] come una parola.
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 I giorni de' nostri anni, in alcuni [non sono che] settant'anni; E [in altri], se ve ne sono di [maggiori] forze, [che] ottant'anni; Ed [anche] il fiore di quelli [non è altro che] travaglio e vanità; Perciocchè di subito è riciso, e noi ce ne voliam via.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Chi conosce la forza della tua ira, E la tua indegnazione, secondo che devi esser temuto?
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Insegna[ci] adunque a contare i nostri dì; Acciocchè acquistiamo un cuor savio.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Rivolgiti, Signore; infino a quando? E sii rappacificato inverso i tuoi servitori.
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Saziaci [ogni] mattina della tua benignità; Acciocchè giubiliamo, e ci rallegriamo tutti i dì nostri.
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Rallegraci, al par de' giorni che tu ci hai affliti; Degli anni che abbiamo sentito il male.
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Apparisca l'opera tua verso i tuoi servitori, E la tua gloria verso i lor figliuoli.
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 E sia il piacevole sguardo del Signore Iddio nostro sopra noi; E addirizza, [o Signore], sopra noi l'opera delle nostre mani.
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
