Salmi 78
1 Maschil di Asaf ASCOLTA, o popol mio, la mia dottrina; Porgete gli orecchi alle parole della mia bocca.
Пісня навча́льна Асафова.
2 Io aprirò la mia bocca in sentenza; Io sgorgherò detti notevoli [di cose] antiche;
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Le quali noi abbiamo udite, e sappiamo, E le quali i nostri padri ci han raccontate.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 Noi non [le] celeremo a' lor figliuoli, alla generazione a venire; Noi racconteremo le lodi del Signore, E la sua forza, e le sue maraviglie ch'egli ha fatte.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Egli ha fermata la testimonianza in Giacobbe, Ed ha posta la Legge in Israele; Le quali egli comandò a' nostri padri di fare assapere a' lor figliuoli;
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Acciocchè la generazione a venire, i figliuoli [che] nascerebbero, [le] sapessero, [E] si mettessero a narrar[le] a' lor figliuoli;
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 E ponessero in Dio la loro speranza, E non dimenticassero le opere di Dio. Ed osservassero i suoi comandamenti;
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 E non fossero come i lor padri, Generazione ritrosa e ribella; Generazione che non dirizzò il cuor suo, Il cui spirito non [fu] leale inverso Dio.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 I figliuoli di Efraim, gente di guerra, [buoni] arcieri, Voltarono le spalle al dì della battaglia.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Non avevano osservato il patto di Dio, Ed avevano ricusato di camminar nella sua Legge;
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Ed avevano dimenticate le sue opere, E le maraviglie ch'egli aveva lor fatte vedere.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Egli aveva fatti miracoli in presenza de' padri loro, Nel paese di Egitto, nel territorio di Soan.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Egli aveva fesso il mare, e li aveva fatti passare per mezzo; Ed aveva fermate le acque come un mucchio.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 E li aveva condotti di giorno colla nuvola, E tutta notte colla luce del fuoco.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Egli aveva schiantate le rupi nel deserto, E li aveva copiosamente abbeverati, come di gorghi;
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Ed aveva fatto uscir de' ruscelli della roccia, E colare acque, a guisa di fiumi.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Ma essi continuarono a peccar contro a lui, Provocando l'Altissimo a sdegno nel deserto;
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 E tentarono Iddio nel cuor loro, Chiedendo vivanda a lor voglia;
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 E parlarono contro a Dio, [E] dissero: Potrebbe Iddio Metterci tavola nel deserto?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Ecco, egli percosse la roccia, e ne colarono acque, E ne traboccarono torrenti; Potrebbe egli eziandio dar del pane, [O] apparecchiar della carne al suo popolo?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Perciò, il Signore, avendoli uditi, si adirò fieramente; Ed un fuoco si accese contro a Giacobbe, Ed anche l'ira [gli] montò contro ad Israele;
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Perciocchè non avevano creduto in Dio, E non si erano confidati nella sua salvazione;
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 E pure egli aveva comandato alle nuvole di sopra, Ed aveva aperte le porte del cielo;
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 Ed aveva fatta piovere sopra loro la manna da mangiare, Ed aveva loro dato del frumento del cielo.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 L'uomo mangiò del pane degli Angeli; Egli mandò loro della vivanda a sazietà.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Egli fece levar nel cielo il vento orientale, E per la sua forza addusse l'Austro;
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 E fece piover sopra loro della carne, a guisa di polvere; Ed uccelli, a giusa della rena del mare.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 E [li] fece cadere in mezzo al lor campo, D'intorno a' lor padiglioni.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Ed essi mangiarono, e furono grandemente satollati; E [Iddio] fece lor venire ciò che desideravano.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Essi non si erano [ancora] stolti dalla lor cupidigia; [Avevano] ancora il cibo loro nella bocca,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Quando l'ira montò a Dio contro a loro, Ed uccise i più grassi di loro, Ed abbattè la scelta d'Israele.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Con tutto ciò peccarono ancora, E non credettero alle sue maraviglie.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Laonde egli consumò i lor giorni in vanità, E gli anni loro in ispaventi.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Quando egli li uccideva, essi lo richiedevano, E ricercavano di nuovo Iddio.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 E si ricordavano che Iddio [era] la lor Rocca, E [che] l'Iddio altissimo [era] il lor Redentore.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Ma lo lusingavano colla lor bocca, E gli mentivano colla lor lingua;
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 E il cuor loro non [era] diritto inverso lui, E non erano leali nel suo patto.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 E pure egli, [che è] pietoso, purgò la loro iniquità, e non li distrusse; E più e più volte racquetò l'ira sua, e non commosse tutto il suo cruccio;
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 E si ricordò ch'erano carne; Un fiato che passa, e non ritorna.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Quante volte lo provocarono essi a sdegno nel deserto, [E] lo contristarono nella solitudine!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 E tornarono a tentare Iddio, E limitarono il Santo d'Israele.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Essi non si erano ricordati della sua mano, [Nè] del giorno nel quale li aveva riscossi dal nemico.
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 (Come egli aveva eseguiti i suoi segni in Egitto, E i suoi miracoli nel territorio di Soan.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Ed aveva cangiati i fiumi, e i rivi degli Egizi in sangue, [Talchè] essi non [ne] potevano bere.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 [Ed] aveva mandata contro a loro una mischia [d'insetti] che li mangiarono; E rane, che li distrussero.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Ed aveva dati i lor frutti a' bruchi, E le lor fatiche alle locuste.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Ed aveva guastate le lor vigne colla gragnuola, E i lor sicomori colla tempesta.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Ed aveva dati alla grandine i lor bestiami, E le lor gregge a' folgori.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 [Ed] aveva mandato sopra loro l'ardore della sua ira, Indegnazione, cruccio e distretta; Una mandata d'angeli maligni.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 [Ed] aveva appianato il sentiero alla sua ira, [E] non aveva scampata l'anima loro dalla morte, Ed aveva dato il lor bestiame alla mortalità.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Ed aveva percossi tutti i primogeniti in Egitto, E le primizie della forza ne' tabernacoli di Cam.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 E [ne] aveva fatto partire il suo popolo, a guisa di pecore; E l'aveva condotto per lo deserto, come una mandra.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 E l'aveva guidato sicuramente, senza spavento; E il mare aveva coperti i lor nemici.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Ed egli li aveva introdotti nella contrada della sua santità, Nel monte [che] la sua destra ha conquistato.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Ed aveva scacciate le nazioni d'innanzi a loro, E le aveva fatte [loro] scadere in sorte di eredità, Ed aveva stanziate le tribù d'Israele nelle loro stanze.)
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Ed avevano tentato, e provocato a sdegno l'Iddio altissimo, E non avevano osservate le sue testimonianze.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Anzi si erano tratti indietro, E si erano portati dislealmente, Come i lor padri; [E] si erano rivolti come un arco fallace;
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 E l'avevano provocato ad ira co' loro alti luoghi, E commosso a gelosia colle loro sculture.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Iddio aveva udite [queste cose], e se n'era gravemente adirato, Ed aveva grandemente disdegnato Israele.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Ed aveva abbandonato il tabernacolo di Silo; Il padiglione ch'egli aveva piantato per sua stanza fra gli uomini.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Ed aveva abbandonata la sua forza, [ad esser menata] in cattività, E la sua gloria in man del nemico.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Ed aveva dato il suo popolo alla spada, E si era gravemente adirato contro alla sua eredità.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Il fuoco aveva consumati i suoi giovani; E le sue vergini non erano state lodate.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 I suoi sacerdoti erano caduti per la spada; E le sue vedove non avevano pianto.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Poi il Signore si risvegliò, Come uno che fosse stato addormentato; Come un [uomo] prode, che dà gridi dopo il vino.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 E percosse i suoi nemici da tergo, E mise loro addosso un eterno vituperio.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Ed avendo riprovato il tabernacolo di Giuseppe, E non avendo eletta la tribù di Efraim;
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Egli elesse la tribù di Giuda; Il monte di Sion, il quale egli ama.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Ed edificò il suo santuario, a guisa di [palazzi] eccelsi; Come la terra [ch]'egli ha fondata in perpetuo.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Ed elesse Davide, suo servitore, E lo prese dalle mandre delle pecore.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Di dietro alle [bestie] allattanti Egli lo condusse a pascer Giacobbe, suo popolo; Ed Israele sua eredità.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Ed egli li pasturò, secondo l'integrità del suo cuore; E li guidò, secondo il gran senno delle sue mani.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
