Salmi 73
1 Salmo di Asaf CERTAMENTE Iddio [è] buono ad Israele, A [quelli che son] puri di cuore.
Псалом Аса́фів.
2 Ora, quant'è a me, quasi che incapparono i miei piedi; Come nulla [mancò] che i miei passi non isdrucciolassero.
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 Perciocchè io portava invidia agl'insensati, Veggendo la prosperità degli empi.
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 Perciocchè non [vi sono] alcuni legami alla lor morte; E la lor forza [è] prosperosa.
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 [Quando] gli [altri] uomini [sono] in travagli, essi non [vi son] punto; E non ricevono battiture col rimanente degli uomini.
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 Perciò, la superbia li cinge a giusa di collana; La violenza li involge [come] un vestimento.
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 Gli occhi escono loro fuori per lo grasso; Avanzano le immaginazioni del cuor [loro].
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 Son dissoluti, e per malizia ragionano di oppressare; Parlano da alto.
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 Mettono la lor bocca dentro al cielo, E la lor lingua passeggia per la terra.
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 Perciò, il popolo di Dio riviene a questo, [Veggendo che] l'acqua gli è spremuta a bere a pien [calice],
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 E dice: Come [può essere che] Iddio sappia [ogni cosa], E che vi sia conoscimento nell'Altissimo?
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 Ecco, costoro [son] empi, e pur godono pace e tranquillità in perpetuo; Ed accrescono le [lor] facoltà.
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Indarno [adunque] in vero ho nettato il mio cuore, Ed ho lavate le mie mani nell'innocenza.
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 Poichè son battuto tuttodì, Ed ogni mattina il mio gastigamento [si rinnuova].
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 Se io dico: Io ragionerò così; Ecco, io son disleale inverso la generazione de' tuoi figliuoli.
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 Io ho adunque pensato di [volere] intender questo; Ma [la cosa] mi è parsa molto molesta.
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 Infino a tanto che sono entrato ne' santuari di Dio; [Ed] ho considerato il fine di coloro.
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 Certo, tu li metti in isdruccioli; Tu li trabocchi in ruine.
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 Come sono eglino stati distrutti in un momento! [Come] son venuti meno, e sono stati consumati per casi spaventevoli!
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 [Son] come un sogno, dopo che [l'uomo] si è destato; O Signore, quando tu [ti] risveglierai, tu sprezzerai la lor vana apparenza.
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 Quando il mio cuore era inacerbito, Ed io era punto nelle reni;
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 Io [era] insensato, e non aveva conoscimento; Io era inverso te [simile] alle bestie.
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 Ma pure io sono stato del continuo teco; Tu mi hai preso per la man destra.
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 Tu mi condurrai per lo tuo consiglio, E poi mi riceverai [in] gloria;
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Chi [è] per me in cielo, [fuor che te?] Io non voglio [altri] che te in terra.
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 La mia carne ed il mio cuore erano venuti meno: [Ma] Iddio [è] la rocca del mio cuore, e la mia parte in eterno.
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 Perciocchè, ecco, quelli che si allontanano da te periranno; Tu distruggerai ogni uomo che fornica[ndo si svia] da te.
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 Ma quant'è a me, egli mi [è] buono di accostarmi a Dio; Io ho posta nel Signore Iddio la mia confidanza, Per raccontar tutte le opere sue.
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
