Salmi 18
1 [Salmo] di Davide, servitor del Signore, il qual pronunziò le parole di questo cantico al Signore, nel giorno che il Signore l'ebbe riscosso dalla mano di tutti i suoi nemici, e dalla mano di Saulle; [dato] al Capo de' Musici. Egli adunque disse: O SIGNORE, mia forza, io ti amerò affettuosamente.
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Il Signore [è] la mia rocca, e la mia fortezza, e il mio liberatore, Il mio Dio, la mia rupe; io spererò in lui; Il mio scudo, e il corno della mia salute, il mio alto ricetto.
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 Io invocai il Signore, a cui si deve ogni lode; E fui salvato da' miei nemici.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Doglie di morte mi avevano circondato, E torrenti di scellerati mi avevano spaventato.
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 Nella mia distretta io invocai il Signore, E gridai all'Iddio mio; [Ed] egli udì la mia voce dal suo Tempio, E il mio grido pervenne davanti a lui a' suoi orecchi.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Allora la terra fu scossa, e tremò; E i fondamenti de' monti furono smossi E scrollati; perciocchè egli era acceso nell'ira.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Un fumo gli saliva per le nari, Ed un fuoco consumante per la bocca; Da lui procedevano brace accese.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Ed egli abbassò i cieli, e discese; E [vi era] una caligine sotto a' suoi piedi.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 E cavalcava sopra Cherubini, e volava; Ed era portato a volo sopra l'ale del vento.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Egli aveva poste delle tenebre [per] suo nascondimento; [Egli avea] d'intorno a sè il suo padiglione, Oscurità d'acque, nubi dell'aria.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 Le sue nubi si dileguarono per lo splendore [che scoppiava] davanti a lui, Con gragnuola e brace accese.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 E il Signore tuonò nel cielo, E l'Altissimo diede fuori la sua voce, Con gragnuola e brace accese.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 Ed avventò le sue saette, e disperse coloro; Egli lanciò folgori, e li mise in rotta.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 E per lo tuo sgridare, o Signore, [E] per lo soffiar del vento delle tue nari, I canali delle acque apparvero, E i fondamenti del mondo furono scoperti.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Egli da alto distese [la mano e] mi prese, [E] mi trasse, fuori di grandi acque.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Egli mi riscosse dal mio potente nemico, E da quelli che mi odiavano; perciocchè erano più forti di [me].
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 Essi erano venuti incontro a me nel giorno della mia calamità; Ma il Signore fu il mio sostegno;
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 E mi trasse fuori al largo; Egli mi liberò, perciocchè egli mi gradisce.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Il Signore mi ha fatta retribuzione secondo la mia giustizia; Egli mi ha renduto secondo la purità delle mie mani;
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 Perciocchè io ho osservate le vie del Signore, E non mi sono empiamente rivolto dall'Iddio mio;
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 Perciocchè io ho tenute davanti a me tutte le sue leggi, E non ho rimossi d'innanzi a me i suoi statuti.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 E sono stato intiero inverso lui, E mi son guardato dalla mia iniquità.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 E il Signore mi ha renduto secondo la mia giustizia, Secondo la purità delle mie mani nel suo cospetto.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Tu ti mostri pietoso inverso l'[uomo] pio, Intiero inverso l'uomo intiero.
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 Tu ti mostri puro col puro, E procedi ritrosamente col perverso;
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 Perciocchè tu sei quel che salvi la gente afflitta, Ed abbassi gli occhi altieri;
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 Perciocchè tu sei quel che fai risplendere la mia lampana; Il Signore Iddio mio allumina le mie tenebre;
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 Perciocchè per la tua virtù io rompo tutta una schiera; E per la virtù dell'Iddio mio salgo sopra il muro.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 La via di Dio [è] intiera; La parola del Signore [è] purgata col fuoco; Egli [è] lo scudo di tutti coloro che sperano in lui.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Perciocchè chi [è] Dio, fuor che il Signore? E chi [è] Rocca, fuor che l'Iddio nostro?
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Iddio [è] quel che mi cinge di prodezza, E che ha appianata la mia via.
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 Egli rende i miei piedi simili a quelli delle cerve, E mi fa star ritto in su i miei alti luoghi.
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 Egli ammaestra le mie mani alla battaglia; E colle mie braccia un arco di rame è rotto.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Tu mi hai ancora dato lo scudo della tua salvezza; E la tua destra mi ha sostenuto, E la tua benignità mi ha accresciuto.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Tu hai allargati i miei passi sotto di me; E le mie calcagna non son vacillate.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Io ho perseguitati i miei nemici, e li ho aggiunti; E non me ne son tornato [indietro], finchè non li abbia distrutti.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Io li ho rotti, e non son potuti risorgere; Mi son caduti sotto i piedi.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 E tu mi hai cinto di prodezza per la guerra; [Ed] hai abbattuti sotto di me quelli che si levavano contro a me.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 Ed hai fatto voltar le spalle a' miei nemici davanti a me; Ed io ho distrutti quelli che mi odiavano.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 Essi gridarono, ma non [vi fu] chi [li] salvasse; [Gridarono] al Signore, ma egli non rispose loro.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 Ed io li ho tritati, come polvere esposta al vento; Io li ho spazzati via, come il fango delle strade.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Tu mi hai scampato dalle brighe del popolo; Tu mi hai costituito capo di nazioni; Il popolo [che] io non conosceva mi è stato sottoposto.
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Al solo udir degli orecchi si son ridotti sotto la mia ubbidienza; Gli stranieri si sono infinti inverso me.
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 Gli stranieri son divenuti fiacchi, Ed hanno tremato di paura, fin dentro a' lor ripari.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Viva il Signore, e benedetta [sia] la mia Rocca; E sia esaltato l'Iddio della mia salute;
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 Iddio che mi dà [il modo di far le mie] vendette, E [che] mi sottomette i popoli.
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 Che mi scampa da' miei nemici, Ed anche mi solleva d'infra quelli che mi assaltano, [E] mi riscuote dall'uomo violento.
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Perciò, o Signore, io ti celebrerò fra le genti, E salmeggerò al tuo Nome;
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 Il quale rende magnifiche le vittorie del suo re, Ed usa benignità inverso Davide suo unto, E inverso la sua progenie in perpetuo.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
