Proverbi 29
1 L'uomo, il quale, essendo spesso ripreso, indura il suo collo, Di subito sarà fiaccato, senza rimedio.
Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
2 Quando i giusti sono aggranditi, il popolo si rallegra; Ma quando gli empi signoreggiano, il popolo geme.
Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
3 L'uomo, che ama sapienza, rallegra suo padre; Ma il compagno delle meretrici dissipa i [suoi] beni.
Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
4 Il re mantiene il paese con dirittura; Ma chi è dato a' presenti lo distrugge.
Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
5 L'uomo che lusinga il suo prossimo, Tende una rete davanti a' passi di esso.
Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
6 Nel misfatto dell'uomo malvagio [vi è] un laccio; Ma il giusto canterà, e si rallegrerà.
У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
7 Il giusto prende conoscenza della causa de' miseri; [Ma] l'empio non intende alcun conoscimento.
Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
8 Gli uomini schernitori allacciano la città; Ma i savi stornano l'ira.
Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 L'uomo savio che litiga con un uomo stolto, Or si adira, or ride, e non [ha] alcuna requie.
Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
10 Gli uomini di sangue odiano l'[uomo] intiero; Ma gli [uomini] diritti hanno cura della vita di esso.
Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 Lo stolto sfoga tutta la sua ira; Ma il savio [la] racqueta [e la rattiene] indietro.
Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
12 Tutti i ministri del principe, Che attende a parole di menzogna, [sono] empi.
Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
13 Il povero e l'usuraio si scontrano l'un l'altro; Il Signore [è] quello che allumina gli occhi di amendue.
Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
14 Il trono del re, che fa ragione a' miseri in verità, Sarà stabilito in perpetuo.
Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
15 La verga e la correzione dànno sapienza; Ma il fanciullo lasciato in abbandono fa vergogna a sua madre.
Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
16 Quando gli empi crescono, cresce il misfatto; Ma i giusti vedranno la ruina di quelli.
Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
17 Gastiga il tuo figliuolo, e tu ne sarai in riposo; Ed egli darà di gran diletti all'anima tua.
Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
18 Quando non [vi è] visione, il popolo è dissipato; Ma beato chi guarda la Legge.
Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
19 Il servo non si corregge con parole; Benchè intenda, non però risponderà.
Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
20 Hai tu [mai] veduto un uomo precipitoso nel suo parlare? [Vi è] maggiore speranza d'uno stolto che di lui.
Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
21 Se alcuno alleva delicatamente da fanciullo il suo servo, Quello sarà figliuolo alla fine.
Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
22 L'uomo iracondo muove contese, E l'uomo collerico [commette] molti misfatti.
Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
23 L'alterezza dell'uomo l'abbassa; Ma chi è umile di spirito otterrà gloria.
Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
24 Chi partisce col ladro odia l'anima sua; Egli udirà l'esecrazione, e non però manifesterà [il fatto].
Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
25 Lo spavento dell'uomo [gli] mette un laccio; Ma chi si confida nel Signore sarà levato ad alto in salvo.
Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
26 Molti cercano la faccia di colui che signoreggia; Ma dal Signore [procede] il giudicio di ciascuno.
Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
27 L'uomo iniquo [è] l'abbominio de' giusti; E l'uomo che cammina dirittamente [è] l'abbominio dell'empio.
Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
