Proverbi 19
1 Il povero, che cammina nella sua integrità, Val meglio che il perverso di labbra, il quale [è] stolto.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Come chi è frettoloso di piedi incappa; Così non [vi è] alcun bene, quando l'anima è senza conoscimento.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 La stoltizia dell'uomo perverte la via di esso; E pure il suo cuore dispetta contro al Signore.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Le ricchezze aggiungono amici in gran numero; Ma il misero è separato dal suo intimo amico.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 Il falso testimonio non resterà impunito, E chi sbocca menzogne non iscamperà.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Molti riveriscono il principe; Ma ognuno [è] amico del donatore.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 Tutti i fratelli del povero l'odiano; Quanto più si dilungheranno i suoi amici da lui! Egli [con] parole [li] supplica, ma essi se ne vanno.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 Chi acquista senno ama l'anima sua; Chi osserva l'intendimento troverà del bene.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 Il falso testimonio non resterà impunito, E chi sbocca menzogne perirà.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 I diletti non si convengono allo stolto; Quanto meno [conviensi] al servo signoreggiar sopra i principi!
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 Il senno dell'uomo rallenta l'ira di esso; E la sua gloria [è] di passar sopra le offese.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 L'indegnazione del re [è] come il ruggito del leoncello; Ma il suo favore [è] come la rugiada sopra l'erba.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 Il figliuolo stolto [è] una grande sciagura a suo padre; E le risse della moglie [sono] un gocciolar continuo.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 Casa e sostanza [sono] l'eredità de' padri; Ma dal Signore [viene] la moglie prudente.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 La pigrizia fa cadere in profondo sonno; E la persona negligente avrà fame.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Chi osserva il comandamento guarda l'anima sua; [Ma] chi trascura le sue vie morrà.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Chi dona al povero presta al Signore; Ed [egli] gli farà la sua retribuzione.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Gastiga il tuo figliuolo, mentre vi è ancora della speranza; Ma non imprender già di ucciderlo.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Chi [è] grandemente iracondo [ne] porterà la pena; Che se tu [lo] scampi, tu lo renderai vie più [iracondo].
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Ascolta consiglio, e ricevi correzione, Acciocchè tu diventi savio alla fine.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 [Vi sono] molti pensieri nel cuor dell'uomo; Ma il consiglio del Signore [è] quello che sarà stabile.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 La benignità dell'uomo [è] il suo ornamento; E meglio vale il povero, che l'uomo bugiardo.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 Il timor del Signore [è] a vita; [E chi lo teme] passerà la notte sazio, [e] non sarà visitato da alcun male.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 Il pigro nasconde la mano nel seno, E non la ritrae fuori, non pure [per recarsela] alla bocca.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Percuoti lo schernitore, e il semplice ne diventerà avveduto; E se tu correggi l'[uomo] intendente, egli intenderà la scienza.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 Il figliuolo che fa vergogna e vituperio, Ruina il padre, [e] scaccia la madre.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Figliuol mio, ascoltando l'ammaestramento, Rimanti di deviare da' detti di scienza.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 Il testimonio scellerato schernisce la dirittura; E la bocca degli empi trangugia l'iniquità.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 I giudicii sono apparecchiati agli schernitori, E le percosse al dosso degli stolti.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
