Proverbi 11
1 Le bilance false [sono] cosa abbominevole al Signore; Ma il peso giusto gli [è] cosa grata.
Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
2 Venuta la superbia, viene l'ignominia; Ma la sapienza [è] con gli umili.
Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
3 L'integrità degli [uomini] diritti li conduce; Ma la perversità de' disleali di distrugge.
Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
4 Le ricchezze non gioveranno al giorno dell'indegnazione; Ma la giustizia riscoterà da morte.
Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
5 La giustizia dell'[uomo] intiero addirizza la via di esso; Ma l'empio caderà per la sua empietà.
Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
6 La giustizia degli [uomini] diritti li riscoterà; Ma i disleali saranno presi per la lor propria malizia.
Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
7 Quando l'uomo empio muore, la sua aspettazione perisce; E la speranza [ch'egli aveva concepita] delle [sue] forze è perduta.
При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
8 Il giusto è tratto fuor di distretta; Ma l'empio viene in luogo suo.
Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
9 L'ipocrito corrompe il suo prossimo con la [sua] bocca; Ma i giusti [ne] son liberati per conoscimento.
Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
10 La città festeggia del bene de' giusti; Ma [vi è] giubilo quando gli empi periscono.
Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
11 La città è innalzata per la benedizione degli [uomini] diritti; Ma è sovvertita per la bocca degli empi.
Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
12 Chi sprezza il suo prossimo [è] privo di senno; Ma l'uomo prudente tace.
Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
13 Colui che va sparlando palesa il segreto; Ma chi è leale di spirito cela la cosa.
Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
14 Il popolo cade in ruina dove non [son] consigli; Ma [vi è] salute in moltitudine di consiglieri.
Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
15 L'uomo certamente sofferirà del male, se fa sicurtà per lo strano; Ma chi odia i mallevadori [è] sicuro.
Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
16 La donna graziosa otterrà gloria, Come i possenti ottengono ricchezze.
Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
17 L'uomo benigno fa bene a sè stesso; Ma il crudele conturba la sua [propria] carne.
Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
18 L'empio fa un'opera fallace; Ma [vi è] un premio sicuro per colui che semina giustizia.
Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
19 Così [è] la giustizia a vita, Come chi procaccia il male lo procaccia alla sua morte.
Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
20 I perversi di cuore [sono] un abbominio al Signore; Ma quelli che sono intieri di via [son] ciò che gli è grato.
Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
21 Il malvagio d'ora in ora non resterà impunito; Ma la progenie de' giusti scamperà.
Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
22 Una donna bella, ma scema di senno, [È] un monile d'oro nel grifo d'un porco.
Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
23 Il desiderio de' giusti non [è] altro che bene; [Ma] la speranza degli empi [è] indegnazione.
Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
24 Vi è tale che spande, e pur vie più diventa ricco; E tale che risparmia oltre al diritto, e [pur] ne diventa sempre più povero.
Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
25 La persona liberale sarà ingrassata; E chi annaffia sarà anch'esso annaffiato.
Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
26 Il popolo maledirà chi serra il grano; Ma benedizione [sarà] sopra il capo di chi [lo] vende.
Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
27 Chi cerca il bene procaccia benevolenza; Ma il male avverrà a chi lo cerca.
Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
28 Chi si confida nelle sue ricchezze caderà; Ma i giusti germoglieranno a guisa di frondi.
Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
29 Chi dissipa la sua casa possederà del vento; E lo stolto [sarà] servo a chi è savio di cuore.
Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
30 Il frutto del giusto [è] un albero di vita; E il savio prende le anime.
Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
31 Ecco, il giusto riceve la sua retribuzione in terra; Quanto più [la riceverà] l'empio e il peccatore?
Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
