Giobbe 37
1 Il cuor mi trema eziandio di questo, E si muove dal luogo suo.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Udite pure il suo tremendo tuono, E il mormorare ch'[esce] dalla sua bocca.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Egli lo lancia sotto tutti i cieli, E la sua fiamma sopra le estremità della terra;
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Dopo la quale rugge il tuono; egli tuona con la voce della sua altezza, E non indugia quelle cose, dopo che la sua voce è stata udita.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Iddio tuona maravigliosamente con la sua voce; Egli fa cose tanto grandi, che noi non possiam comprenderle.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Perciocchè egli dice alla neve: Cadi in su la terra; [E parimente] al nembo della pioggia, al nembo delle sue forti piogge.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Egli rinchiude ogni uomo in casa, [Come] per riconoscer tutti i suoi lavoratori.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 E le fiere se n'entrano ne' [lor] nascondimenti, E dimorano ne' lor ricetti.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 La tempesta viene dall'Austro, E il freddo dal Settentrione.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Iddio, col suo soffio, produce il ghiaccio, E fa che le acque che si diffondevano [diventano come di] metallo.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Egli stanca eziandio le nuvole in adacquar [la terra], E disperge le nubi [con] la sua luce.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Ed esse si rivolgono in [molti] giri, secondo gli ordini suoi Intorno a ciò che hanno a fare, Secondo tutto quello ch'egli comanda loro [di fare] In su la faccia del mondo, nella terra;
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Facendole venire, o per castigo, O per la sua terra, o per alcun beneficio.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Porgi l'orecchio a questo, o Giobbe; Fermati, e considera le maraviglie di Dio.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Sai tu, come Iddio dispone di esse, E [come] egli fa risplender la luce della sua nuvola?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Intendi tu come le nuvole son bilanciate? [Conosci tu] le maraviglie di colui che è perfetto in ogni scienza?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Come i tuoi vestimenti [son] caldi, Quando egli acqueta l'Austro in su la terra?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Hai tu con lui distesi i cieli, [I quali son] sodi, come uno specchio di metallo?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Insegnaci ciò che noi gli diremo; [Poichè], per cagione delle [nostre] tenebre, noi non possiam [bene] ordinare [i nostri ragionamenti].
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Gli sarebbe egli rapportato quando io avessi parlato? Se [vi fosse] alcuno [che ne] parlasse, certo egli sarebbe abissato.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Ecco pure [gli uomini] non possono riguardare il sole, [Quando] egli risplende nel cielo, Dopo che il vento è passato, e l'ha spazzato;
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 [E] che dal Settentrione è venuta la dorata serenità; [Or] Iddio [ha] intorno a sè una tremenda maestà.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 [Egli è] l'Onnipotente, noi non possiam trovarlo; [Egli è] grande in forza, Ed in giudicio, ed in grandezza di giustizia; Egli non oppressa [alcuno];
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Perciò gli uomini lo temono; Alcun uomo, benchè savio di cuore, no 'l può vedere.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
