Giobbe 32
1 ORA essendo que' tre uomini restati di rispondere a Giobbe, perchè gli pareva di esser giusto;
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Elihu, figliuolo di Baracheel, Buzita, della nazione di Ram, si accese nell'ira contro a Giobbe, perchè giustificava sè stesso anzi che Iddio;
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 e contro a' tre amici di esso, perciocchè non aveano trovata alcuna replica, e pure aveano condannato Giobbe.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Ora Elihu avea aspettato che Giobbe avesse parlato; perciocchè [egli ed i suoi amici] erano più attempati di lui.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Ma, veggendo che non [vi era] replica alcuna nella bocca di que' tre uomini, egli si accese nell'ira.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Ed Elihu, figliuolo di Baracheel, Buzita, parlò, e disse: Io [son] giovane, e [voi siete] molto attempati; Perciò io ho avuta paura, ed ho temuto Di dichiararvi il mio parere.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Io diceva: L'età parlerà, E la moltitudine degli anni farà conoscere la sapienza.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Certo lo spirito [è] negli uomini, Ma l'inspirazione dell'Onnipotente li fa intendere.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 I maggiori non son [sempre] savi; E i vecchi [non] intendono [sempre] la dirittura.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Perciò io ho detto: Ascoltatemi; Ed io ancora dichiarerò il mio parere.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Ecco, io ho aspettate le vostre parole, Io ho pòrto l'orecchio alle vostre considerazioni, Finchè voi aveste ricercati de' ragionamenti.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Ma avendo posto mente a voi, Ecco, non [vi è] alcun di voi che convinca Giobbe, Che risponda a' suoi ragionamenti;
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Che talora non diciate: Noi abbiamo trovata la sapienza; Scaccilo ora Iddio, [e] non un uomo.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Or egli non ha ordinati i [suoi] ragionamenti contro a me; Io altresì non gli risponderò secondo le vostre parole.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Essi si sono sgomentati, non hanno più risposto; Le parole sono state loro tolte [di bocca].
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Io dunque ho aspettato; ma perciocchè non parlano [più], Perchè restano [e] non rispondono più;
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Io ancora risponderò per la parte mia; Io ancora dichiarerò il mio parere;
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Perciocchè io son pieno di parole, Lo spirito del mio ventre mi stringe.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Ecco, il mio ventre [è] come un vino che non ha spiraglio, E schianterebbesi come barili nuovi.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Io parlerò adunque, ed avrò alcuna respirazione; Io aprirò le mie labbra, e risponderò.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Già non mi avvenga di aver riguardo alla qualità della persona di alcuno; Io non m'infingerò [parlando] ad un uomo.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Perciocchè io non so infingermi; Altrimenti, colui che mi ha fatto di subito mi torrebbe via.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
