Giobbe 15

1 ED Elifaz Temanita rispose e disse:

І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 Deve un uomo savio pronunziare opinioni vane, Ed empiersi il ventre di vento orientale?

„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 Ed argomentar con parole inutili, E [con] ragionamenti onde non può trarre alcun vantaggio?

Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 Sì certo, tu annulli il timor [di Dio], Ed impedisci l'orazione [che deve farsi] davanti a lui.

Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 Perciocchè la tua bocca dimostra la tua iniquità, Poichè tu hai scelto il parlar de' frodolenti.

бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 La tua bocca ti condanna, e non io; E le tue labbra testificano contro a te.

Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 [Sei] tu il primiero uomo che sia nato [nel mondo?] O sei tu stato formato avanti i colli?

Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 Hai tu udito il segreto di Dio, E ne hai tu sottratta a te la sapienza?

Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 Che sai tu, che noi non sappiamo? [Che] intendi tu, che non sia appo noi?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 Fra noi [vi è] eziandio alcun canuto, alcun molto vecchio, Più attempato che tuo padre.

Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 [Son] le consolazioni di Dio troppo poca cosa per te? Hai tu alcuna cosa riposta appo te?

Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 Perchè ti trasporta il cuor tuo? E perchè ammiccano gli occhi tuoi,

Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 Che tu rivolga il tuo soffio, E proferisca della tua bocca parole contro a Dio?

що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 Che cosa [è] l'uomo, ch'egli sia puro? E [che cosa è] chi [è] nato di donna, ch'egli sia giusto?

Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 Ecco, egli non si fida ne' suoi santi, Ed i cieli non son puri nel suo cospetto;

Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 Quanto più abbominevole e puzzolente [È] l'uomo, che beve l'iniquità come acqua?

що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Io ti dichiarerò, ascoltami pure, E ti racconterò ciò che io ho veduto;

Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 Il che i savi hanno narrato, E non l'hanno celato, [avendolo ricevuto] da' padri loro;

про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 A' quali soli la terra fu data, E per mezzo [i] cui [paesi] non passò mai straniero.

їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 L'empio è tormentato tutti i giorni della sua vita; Ed al violento è riposto un piccol numero d'anni.

Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 [Egli ha] negli orecchi un romor di spaventi; In tempo di pace il guastatore gli sopraggiunge.

Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 Egli non si fida punto di potere uscir delle tenebre; Egli sta [sempre] in guato, aspettando la spada.

Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 Egli va tapinando per [cercar] dove [sia] del pane; Egli sa che ha in mano tutto presto il giorno delle tenebre.

Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 Angoscia e tribolazione lo spaventano; Lo sopraffanno come un re apparecchiato alla battaglia.

Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 Perciocchè egli ha distesa la sua mano contro a Dio, E si è rinforzato contro all'Onnipotente;

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 [E] gli è corso col collo [fermo], Co' suoi spessi e rilevati scudi;

проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 Perciocchè egli ha coperto il suo viso di grasso, Ed ha fatte delle pieghe sopra i suoi fianchi;

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 Ed è abitato in città desolate, in case disabitate, Ch'erano preste ad [esser ridotte in] monti di ruine.

і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 Egli non arricchirà, e le sue facoltà non saranno stabili, E il suo colmo non si spanderà nella terra.

Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 Egli non si dipartirà giammai dalle tenebre, La fiamma seccherà i suoi rampolli, Ed egli sarà portato via dal soffio della bocca di Dio.

Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 Non confidisi già nella vanità, [dalla quale è] sedotto; Perciocchè egli muterà stato, e sarà ridotto al niente.

Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 [Questo mutamento] si compierà fuor del suo tempo, E i suoi rami non verdeggeranno.

вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 Il suo agresto sarà rapito come quel d'una vigna, E le sue gemme saranno sbattute come quelle di un ulivo.

Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 Perciocchè la raunanza de' profani [sarà] deserta, E il fuoco divorerà i tabernacoli di [quelli che prendon] presenti;

бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 [I quali] concepiscono perversità, e partoriscono iniquità, E il cui ventre macchina fraude.

він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.