Giobbe 13
1 Ecco, l'occhio mio ha vedute tutte [queste cose], L'orecchio mio le ha udite, e le ha intese.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Quanto sapete voi, so anch'io; Io non son da men di voi.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 E pure io parlerò all'Onnipotente; Io avrò a grado di venire a ragione con lui.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Ma certo, quant'è a voi, voi siete rappezzatori di menzogna; Voi [siete] medici da nulla tutti quanti.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Oh! vi taceste pur del tutto, Ciò vi sarebbe [reputato] in saviezza!
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Deh! ascoltate la difesa della mia ragione, Ed attendete agli argomenti delle mie labbra.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Convienvisi in favor di Dio parlar perversamente, E per rispetto suo parlar frodolentemente?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Convienvisi aver riguardo alla qualità sua? Convienvisi litigar per Iddio?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 [Sarebbe egli] ben [per voi] ch'egli vi esaminasse? Gabberestelo voi come si gabba un uomo?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Egli del certo vi arguirà, Se di nascosto avete riguardo alla qualità delle persone.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 La sua altezza non vi sgomenterà ella? Lo spavento di lui non vi caderà egli addosso?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 I vostri [detti] memorandi [son] simili a cenere; [Ed] i vostri sublimi [ragionamenti] a mucchi di fango.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Tacetevi, e lasciatemi stare, ed io parlerò; E passimi addosso che che sia.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Perchè mi strappo io la carne co' denti, E [perchè] tengo l'anima mia nella palma della mia mano?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Ecco, uccidami egli pure; sì spererò in lui; Ma tuttavia difenderò le mie vie nel suo cospetto.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Ed egli stesso mi [sarà] in salvazione; Perciocchè l'ipocrita non gli verrà davanti.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Ascoltate attentamente il mio ragionamento; Ed [entrivi] negli orecchi la mia dichiarazione.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Ecco ora, [quando] io avrò esposta per ordine la mia ragione, Io so che sarò trovato giusto.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Chi è colui che voglia litigar meco? Conciossiachè di presente mi tacerò, e spirerò.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Sol non farmi due cose, [Ed] allora io non mi nasconderò dal tuo cospetto.
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Allontana la tua mano d'addosso a me, E non mi spaventi il tuo terrore.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 E poi chiama, ed io risponderò; Ovvero, io parlerò, e tu rispondimi.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Quante iniquità e peccati ho io? Mostrami il mio misfatto, e il mio peccato.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Perchè nascondi la tua faccia, E mi reputi tuo nemico?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Stritolerai tu una fronda sospinta? O perseguiterai tu della stoppia secca?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Che tu mi sentenzii a pene amare, E mi faccia eredar l'iniquità della mia fanciullezza!
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 E metta i miei piedi ne' ceppi, E spii tutti i miei sentieri, [E] stampi le tue pedate in su le radici de' miei piedi!
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Onde costui si disfa come del legno intarlato, Come un vestimento roso dalle tignuole.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
