1 Corinzi 13
1 QUAND'anche io parlassi [tutti] i linguaggi degli uomini e degli angeli se non ho carità, divengo un rame risonante, ed un tintinnante cembalo.
Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.
2 E quantunque io avessi profezia, e intendessi tutti i misteri, e tutta la scienza; e benchè io avessi tutta la fede, talchè io trasportassi i monti, se non ho carità, non son nulla.
Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.
3 E quand'anche io spendessi in nudrire [i poveri] tutte le mie facoltà, e dessi il mio corpo ad essere arso; se non ho carità, quello niente mi giova.
І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).
4 La carità è lenta all'ira, è benigna; la carità non invidia, non procede perversamente, non si gonfia.
Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,
5 Non opera disonestamente, non cerca le cose sue proprie, non s'inasprisce, non divisa il male.
не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;
6 Non si rallegra dell'ingiustizia, ma congioisce della verità.
не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;
7 Scusa ogni cosa, crede ogni cosa, spera ogni cosa, sopporta ogni cosa.
все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.
8 La carità non iscade giammai; ma le profezie saranno annullate, e le lingue cesseranno, e la scienza sarà annullata.
Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.
9 Poichè noi conosciamo in parte, ed in parte profetizziamo.
Бо від части знаємо і від части пророкуємо.
10 Ma, quando la perfezione sarà venuta, allora quello [che è solo] in parte sarà annullato.
Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.
11 Quando io era fanciullo, io parlava come fanciullo, io avea senno da fanciullo, io ragionava come fanciullo; ma, quando son divenuto uomo, io ho dismesse le cose da fanciullo, come non essendo più d'alcuno uso.
Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.
12 Perciocchè noi veggiamo ora per ispecchio, in enimma; ma allora [vedremo] a faccia a faccia; ora conosco in parte, ma allora conoscerò come ancora sono stato conosciuto.
Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний.
13 Or queste tre cose durano al presente; fede, speranza, e carità; ma la maggiore di esse [è] la carità.
Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.
