Salmi 44
1 Al maestro del coro. Dei figli di Core. Maskil. Dio, con i nostri orecchi abbiamo udito, i nostri padri ci hanno raccontato l'opera che hai compiuto ai loro giorni, nei tempi antichi.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Tu per piantarli, con la tua mano hai sradicato le genti, per far loro posto, hai distrutto i popoli.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 Poiché non con la spada conquistarono la terra, né fu il loro braccio a salvarli; ma il tuo braccio e la tua destra e la luce del tuo volto, perché tu li amavi.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Sei tu il mio re, Dio mio, che decidi vittorie per Giacobbe.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Per te abbiamo respinto i nostri avversari nel tuo nome abbiamo annientato i nostri aggressori.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 Infatti nel mio arco non ho confidato e non la mia spada mi ha salvato,
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 ma tu ci hai salvati dai nostri avversari, hai confuso i nostri nemici.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 In Dio ci gloriamo ogni giorno, celebrando senza fine il tuo nome.
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 Ma ora ci hai respinti e coperti di vergogna, e più non esci con le nostre schiere.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Ci hai fatti fuggire di fronte agli avversari e i nostri nemici ci hanno spogliati.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Ci hai consegnati come pecore da macello, ci hai dispersi in mezzo alle nazioni.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Hai venduto il tuo popolo per niente, sul loro prezzo non hai guadagnato.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Ci hai resi ludibrio dei nostri vicini, scherno e obbrobrio a chi ci sta intorno.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Ci hai resi la favola dei popoli, su di noi le nazioni scuotono il capo.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 L'infamia mi sta sempre davanti e la vergogna copre il mio volto
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 per la voce di chi insulta e bestemmia, davanti al nemico che brama vendetta.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 Tutto questo ci è accaduto e non ti avevamo dimenticato, non avevamo tradito la tua alleanza.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Non si era volto indietro il nostro cuore, i nostri passi non avevano lasciato il tuo sentiero;
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 ma tu ci hai abbattuti in un luogo di sciacalli e ci hai avvolti di ombre tenebrose.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 Se avessimo dimenticato il nome del nostro Dio e teso le mani verso un dio straniero,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 forse che Dio non lo avrebbe scoperto, lui che conosce i segreti del cuore?
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Per te ogni giorno siamo messi a morte, stimati come pecore da macello.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Svègliati, perché dormi, Signore? Dèstati, non ci respingere per sempre.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Perché nascondi il tuo volto, dimentichi la nostra miseria e oppressione?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 Poiché siamo prostrati nella polvere, il nostro corpo è steso a terra. Sorgi, vieni in nostro aiuto;
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 salvaci per la tua misericordia.
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
