Salmi 2

1 Perché le genti congiurano perché invano cospirano i popoli?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Insorgono i re della terra e i principi congiurano insieme contro il Signore e contro il suo Messia:

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 «Spezziamo le loro catene, gettiamo via i loro legami».

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Se ne ride chi abita i cieli, li schernisce dall'alto il Signore.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Egli parla loro con ira, li spaventa nel suo sdegno:

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 «Io l'ho costituito mio sovrano sul Sion mio santo monte».

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Annunzierò il decreto del Signore. Egli mi ha detto: «Tu sei mio figlio, io oggi ti ho generato.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Chiedi a me, ti darò in possesso le genti e in dominio i confini della terra.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Le spezzerai con scettro di ferro, come vasi di argilla le frantumerai».

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 E ora, sovrani, siate saggi istruitevi, giudici della terra;

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 servite Dio con timore e con tremore esultate;

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 che non si sdegni e voi perdiate la via. Improvvisa divampa la sua ira. Beato chi in lui si rifugia.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!