Salmi 2

1 Perché le genti congiurano perché invano cospirano i popoli?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Insorgono i re della terra e i principi congiurano insieme contro il Signore e contro il suo Messia:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 «Spezziamo le loro catene, gettiamo via i loro legami».

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Se ne ride chi abita i cieli, li schernisce dall'alto il Signore.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Egli parla loro con ira, li spaventa nel suo sdegno:

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 «Io l'ho costituito mio sovrano sul Sion mio santo monte».

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Annunzierò il decreto del Signore. Egli mi ha detto: «Tu sei mio figlio, io oggi ti ho generato.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Chiedi a me, ti darò in possesso le genti e in dominio i confini della terra.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Le spezzerai con scettro di ferro, come vasi di argilla le frantumerai».

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 E ora, sovrani, siate saggi istruitevi, giudici della terra;

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 servite Dio con timore e con tremore esultate;

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 che non si sdegni e voi perdiate la via. Improvvisa divampa la sua ira. Beato chi in lui si rifugia.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!