Salmi 102
1 Preghiera di un afflitto che è stanco e sfoga dinanzi a Dio la sua angoscia. Signore, ascolta la mia preghiera, a te giunga il mio grido.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Non nascondermi il tuo volto; nel giorno della mia angoscia piega verso di me l'orecchio. Quando ti invoco: presto, rispondimi.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Si dissolvono in fumo i miei giorni e come brace ardono le mie ossa.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Il mio cuore abbattuto come erba inaridisce, dimentico di mangiare il mio pane.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Per il lungo mio gemere aderisce la mia pelle alle mie ossa.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Sono simile al pellicano del deserto, sono come un gufo tra le rovine.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Veglio e gemo come uccello solitario sopra un tetto.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Tutto il giorno mi insultano i miei nemici, furenti imprecano contro il mio nome.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Di cenere mi nutro come di pane, alla mia bevanda mescolo il pianto,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 davanti alla tua collera e al tuo sdegno, perché mi sollevi e mi scagli lontano.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 I miei giorni sono come ombra che declina, e io come erba inaridisco.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Ma tu, Signore, rimani in eterno, il tuo ricordo per ogni generazione.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Tu sorgerai, avrai pietà di Sion, perché è tempo di usarle misericordia: l'ora è giunta.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Poiché ai tuoi servi sono care le sue pietre e li muove a pietà la sua rovina.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 I popoli temeranno il nome del Signore e tutti i re della terra la tua gloria,
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 quando il Signore avrà ricostruito Sion e sarà apparso in tutto il suo splendore.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Egli si volge alla preghiera del misero e non disprezza la sua supplica.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Questo si scriva per la generazione futura e un popolo nuovo darà lode al Signore.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Il Signore si è affacciato dall'alto del suo santuario, dal cielo ha guardato la terra,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 per ascoltare il gemito del prigioniero, per liberare i condannati a morte;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 perché sia annunziato in Sion il nome del Signore e la sua lode in Gerusalemme,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 quando si aduneranno insieme i popoli e i regni per servire il Signore.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Ha fiaccato per via la mia forza, ha abbreviato i miei giorni.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Io dico: Mio Dio, non rapirmi a metà dei miei giorni; i tuoi anni durano per ogni generazione.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 In principio tu hai fondato la terra, i cieli sono opera delle tue mani.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Essi periranno, ma tu rimani, tutti si logorano come veste, come un abito tu li muterai ed essi passeranno.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Ma tu resti lo stesso e i tuoi anni non hanno fine.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 I figli dei tuoi servi avranno una dimora, resterà salda davanti a te la loro discendenza.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
