Giobbe 5
1 Chiama, dunque! Ti risponderà forse qualcuno? E a chi fra i santi ti rivolgerai?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Poiché allo stolto dà morte lo sdegno e la collera fa morire lo sciocco.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Io ho visto lo stolto metter radici, ma imputridire la sua dimora all'istante.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 I suoi figli sono lungi dal prosperare, sono oppressi alla porta, senza difensore;
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 l'affamato ne divora la messe e gente assetata ne succhia gli averi.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Non esce certo dalla polvere la sventura né germoglia dalla terra il dolore,
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 ma è l'uomo che genera pene, come le scintille volano in alto.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Io, invece, mi rivolgerei a Dio e a Dio esporrei la mia causa:
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 a lui, che fa cose grandi e incomprensibili, meraviglie senza numero,
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 che dà la pioggia alla terra e manda le acque sulle campagne.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Colloca gli umili in alto e gli afflitti solleva a prosperità;
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 rende vani i pensieri degli scaltri e le loro mani non ne compiono i disegni;
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 coglie di sorpresa i saggi nella loro astuzia e manda in rovina il consiglio degli scaltri.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Di giorno incappano nel buio e brancolano in pieno sole come di notte,
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 mentre egli salva dalla loro spada l'oppresso, e il meschino dalla mano del prepotente.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 C'è speranza per il misero e l'ingiustizia chiude la bocca.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Felice l'uomo, che è corretto da Dio: perciò tu non sdegnare la correzione dell'Onnipotente,
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 perché egli fa la piaga e la fascia, ferisce e la sua mano risana.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Da sei tribolazioni ti libererà e alla settima non ti toccherà il male;
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 nella carestia ti scamperà dalla morte e in guerra dal colpo della spada;
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 sarai al riparo dal flagello della lingua, né temerai quando giunge la rovina.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Della rovina e della fame ti riderai né temerai le bestie selvatiche;
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 con le pietre del campo avrai un patto e le bestie selvatiche saranno in pace con te.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Conoscerai la prosperità della tua tenda, visiterai la tua proprietà e non sarai deluso.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Vedrai, numerosa, la prole, i tuoi rampolli come l'erba dei prati.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Te ne andrai alla tomba in piena maturità, come si ammucchia il grano a suo tempo.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Ecco, questo abbiamo osservato: è così. Ascoltalo e sappilo per tuo bene.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
