Giobbe 31
1 Avevo stretto con gli occhi un patto di non fissare neppure una vergine.
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 Che parte mi assegna Dio di lassù e che porzione mi assegna l'Onnipotente dall'alto?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Non è forse la rovina riservata all'iniquo e la sventura per chi compie il male?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Non vede egli la mia condotta e non conta tutti i miei passi?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 Se ho agito con falsità e il mio piede si è affrettato verso la frode,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 mi pesi pure sulla bilancia della giustizia e Dio riconoscerà la mia integrità.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 Se il mio passo è andato fuori strada e il mio cuore ha seguito i miei occhi, se alla mia mano si è attaccata sozzura,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 io semini e un altro ne mangi il frutto e siano sradicati i miei germogli.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 Se il mio cuore fu sedotto da una donna e ho spiato alla porta del mio prossimo,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 mia moglie macini per un altro e altri ne abusino;
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 difatti quello è uno scandalo, un delitto da deferire ai giudici,
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 quello è un fuoco che divora fino alla distruzione e avrebbe consumato tutto il mio raccolto.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 Se ho negato i diritti del mio schiavo e della schiava in lite con me,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 che farei, quando Dio si alzerà, e, quando farà l'inchiesta, che risponderei?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Chi ha fatto me nel seno materno, non ha fatto anche lui? Non fu lo stesso a formarci nel seno?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Mai ho rifiutato quanto brama il povero, né ho lasciato languire gli occhi della vedova;
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 mai da solo ho mangiato il mio tozzo di pane, senza che ne mangiasse l'orfano,
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 poiché Dio, come un padre, mi ha allevato fin dall'infanzia e fin dal ventre di mia madre mi ha guidato.
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 Se mai ho visto un misero privo di vesti o un povero che non aveva di che coprirsi,
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 se non hanno dovuto benedirmi i suoi fianchi, o con la lana dei miei agnelli non si è riscaldato;
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 se contro un innocente ho alzato la mano, perché vedevo alla porta chi mi spalleggiava,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 mi si stacchi la spalla dalla nuca e si rompa al gomito il mio braccio,
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 perché mi incute timore la mano di Dio e davanti alla sua maestà non posso resistere.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Se ho riposto la mia speranza nell'oro e all'oro fino ho detto: «Tu sei la mia fiducia»;
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 se godevo perché grandi erano i miei beni e guadagnava molto la mia mano;
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 se vedendo il sole risplendere e la luna chiara avanzare,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 si è lasciato sedurre in segreto il mio cuore e con la mano alla bocca ho mandato un bacio,
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 anche questo sarebbe stato un delitto da tribunale, perché avrei rinnegato Dio che sta in alto.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Ho gioito forse della disgrazia del mio nemico e ho esultato perché lo colpiva la sventura,
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 io che non ho permesso alla mia lingua di peccare, augurando la sua morte con imprecazioni?
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Non diceva forse la gente della mia tenda: «A chi non ha dato delle sue carni per saziarsi?».
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 All'aperto non passava la notte lo straniero e al viandante aprivo le mie porte.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Non ho nascosto, alla maniera degli uomini, la mia colpa, tenendo celato il mio delitto in petto,
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 come se temessi molto la folla, e il disprezzo delle tribù mi spaventasse, sì da starmene zitto senza uscire di casa.
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
