Giobbe 29

1 Giobbe continuò a pronunziare le sue sentenze e disse:

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 Oh, potessi tornare com'ero ai mesi di un tempo, ai giorni in cui Dio mi proteggeva,

„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

3 quando brillava la sua lucerna sopra il mio capo e alla sua luce camminavo in mezzo alle tenebre;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

4 com'ero ai giorni del mio autunno, quando Dio proteggeva la mia tenda,

як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

5 quando l'Onnipotente era ancora con me e i giovani mi stavano attorno;

коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

6 quando mi lavavo in piedi nel latte e la roccia mi versava ruscelli d'olio!

коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

7 Quando uscivo verso la porta della città e sulla piazza ponevo il mio seggio:

Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

8 vedendomi, i giovani si ritiravano e i vecchi si alzavano in piedi;

як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

9 i notabili sospendevano i discorsi e si mettevan la mano sulla bocca;

зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

10 la voce dei capi si smorzava e la loro lingua restava fissa al palato;

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

11 con gli orecchi ascoltavano e mi dicevano felice, con gli occhi vedevano e mi rendevano testimonianza,

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

12 perché soccorrevo il povero che chiedeva aiuto, l'orfano che ne era privo.

бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

13 La benedizione del morente scendeva su di me e al cuore della vedova infondevo la gioia.

Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

14 Mi ero rivestito di giustizia come di un vestimento; come mantello e turbante era la mia equità.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

15 Io ero gli occhi per il cieco, ero i piedi per lo zoppo.

Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

16 Padre io ero per i poveri ed esaminavo la causa dello sconosciuto;

Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

17 rompevo la mascella al perverso e dai suoi denti strappavo la preda.

Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

18 Pensavo: «Spirerò nel mio nido e moltiplicherò come sabbia i miei giorni».

І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

19 La mia radice avrà adito alle acque e la rugiada cadrà di notte sul mio ramo.

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

20 La mia gloria sarà sempre nuova e il mio arco si rinforzerà nella mia mano.

Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

21 Mi ascoltavano in attesa fiduciosa e tacevano per udire il mio consiglio.

Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

22 Dopo le mie parole non replicavano e su di loro scendevano goccia a goccia i miei detti.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

23 Mi attendevano come si attende la pioggia e aprivano la bocca come ad acqua primaverile.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

24 Se a loro sorridevo, non osavano crederlo, né turbavano la serenità del mio volto.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

25 Indicavo loro la via da seguire e sedevo come capo, e vi rimanevo come un re fra i soldati o come un consolatore d'afflitti.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!