Ecclesiaste 10
1 Una mosca morta guasta l'unguento del profumiere: un pò di follia può contare più della sapienza e dell'onore.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 La mente del sapiente si dirige a destra e quella dello stolto a sinistra.
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
3 Per qualunque via lo stolto cammini è privo di senno e di ognuno dice: «E' un pazzo».
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 Se l'ira d'un potente si accende contro di te, non lasciare il tuo posto, perché la calma placa le offese anche gravi.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 C'è un male che io ho osservato sotto il sole: l'errore commesso da parte di un sovrano:
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
6 la follia vien collocata in posti elevati e gli abili siedono in basso.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
7 Ho visto schiavi a cavallo e prìncipi camminare a piedi come schiavi.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
8 Chi scava una fossa ci casca dentro e chi disfà un muro è morso da una serpe.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 Chi spacca le pietre si fa male e chi taglia legna corre pericolo.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 Se il ferro è ottuso e non se ne affila il taglio, bisogna raddoppiare gli sforzi; la riuscita sta nell'uso della saggezza.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
11 Se il serpente morde prima d'essere incantato, non c'è niente da fare per l'incantatore.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
12 Le parole della bocca del saggio procurano benevolenza, ma le labbra dello stolto lo mandano in rovina:
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 il principio del suo parlare è sciocchezza, la fine del suo discorso pazzia funesta.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
14 L'insensato moltiplica le parole: «Non sa l'uomo quel che avverrà: chi gli manifesterà ciò che sarà dopo di lui?».
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 La fatica dello stolto lo stanca; poiché non sa neppure andare in città.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Guai a te, o paese, che per re hai un ragazzo e i cui prìncipi banchettano fin dal mattino!
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 Felice te, o paese, che per re hai un uomo libero e i cui prìncipi mangiano al tempo dovuto per rinfrancarsi e non per gozzovigliare.
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
18 Per negligenza il soffitto crolla e per l'inerzia delle mani piove in casa.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
19 Per stare lieti si fanno banchetti e il vino allieta la vita; il denaro risponde a ogni esigenza.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
20 Non dir male del re neppure con il pensiero e nella tua stanza da letto non dir male del potente, perché un uccello del cielo trasporta la voce e un alato riferisce la parola.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
