Mazmur 104
1 Pujilah TUHAN, hai jiwaku! TUHAN, Allahku, Engkau sangat besar! Engkau yang berpakaian keagungan dan semarak,
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 yang berselimutkan terang seperti kain, yang membentangkan langit seperti tenda,
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 yang mendirikan kamar-kamar loteng-Mu di air, yang menjadikan awan-awan sebagai kendaraan-Mu, yang bergerak di atas sayap angin,
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 yang membuat angin sebagai suruhan-suruhan-Mu, dan api yang menyala sebagai pelayan-pelayan-Mu,
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 yang telah mendasarkan bumi di atas tumpuannya, sehingga takkan goyang untuk seterusnya dan selamanya.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Dengan samudera raya Engkau telah menyelubunginya; air telah naik melampaui gunung-gunung.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 Terhadap hardik-Mu air itu melarikan diri, lari kebingungan terhadap suara guntur-Mu,
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 naik gunung, turun lembah ke tempat yang Kautetapkan bagi mereka.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Batas Kautentukan, takkan mereka lewati, takkan kembali mereka menyelubungi bumi.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Engkau yang melepas mata-mata air ke dalam lembah-lembah, mengalir di antara gunung-gunung,
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 memberi minum segala binatang di padang, memuaskan haus keledai-keledai hutan;
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 di dekatnya diam burung-burung di udara, bersiul dari antara daun-daunan.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Engkau yang memberi minum gunung-gunung dari kamar-kamar loteng-Mu, bumi kenyang dari buah pekerjaan-Mu.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Engkau yang menumbuhkan rumput bagi hewan dan tumbuh-tumbuhan untuk diusahakan manusia, yang mengeluarkan makanan dari dalam tanah
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 dan anggur yang menyukakan hati manusia, yang membuat muka berseri karena minyak, dan makanan yang menyegarkan hati manusia.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Kenyang pohon-pohon TUHAN, pohon-pohon aras di Libanon yang ditanam-Nya,
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 di mana burung-burung bersarang, burung ranggung yang rumahnya di pohon-pohon sanobar;
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 gunung-gunung tinggi adalah bagi kambing-kambing hutan, bukit-bukit batu adalah tempat perlindungan bagi pelanduk.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Engkau yang telah membuat bulan menjadi penentu waktu, matahari yang tahu akan saat terbenamnya.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Apabila Engkau mendatangkan gelap, maka haripun malamlah; ketika itulah bergerak segala binatang hutan.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 Singa-singa muda mengaum-aum akan mangsa, dan menuntut makanannya dari Allah.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Apabila matahari terbit, berkumpullah semuanya dan berbaring di tempat perteduhannya;
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 manusiapun keluarlah ke pekerjaannya, dan ke usahanya sampai petang.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Betapa banyak perbuatan-Mu, ya TUHAN, sekaliannya Kaujadikan dengan kebijaksanaan, bumi penuh dengan ciptaan-Mu.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Lihatlah laut itu, besar dan luas wilayahnya, di situ bergerak, tidak terbilang banyaknya, binatang-binatang yang kecil dan besar.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Di situ kapal-kapal berlayar dan Lewiatan yang telah Kaubentuk untuk bermain dengannya.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Semuanya menantikan Engkau, supaya diberikan makanan pada waktunya.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Apabila Engkau memberikannya, mereka memungutnya; apabila Engkau membuka tangan-Mu, mereka kenyang oleh kebaikan.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Apabila Engkau menyembunyikan wajah-Mu, mereka terkejut; apabila Engkau mengambil roh mereka, mereka mati binasa dan kembali menjadi debu.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Apabila Engkau mengirim roh-Mu, mereka tercipta, dan Engkau membaharui muka bumi.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Biarlah kemuliaan TUHAN tetap untuk selama-lamanya, biarlah TUHAN bersukacita karena perbuatan-perbuatan-Nya!
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Dia yang memandang bumi sehingga bergentar, yang menyentuh gunung-gunung sehingga berasap.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Aku hendak menyanyi bagi TUHAN selama aku hidup, aku hendak bermazmur bagi Allahku selagi aku ada.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Biarlah renunganku manis kedengaran kepada-Nya! Aku hendak bersukacita karena TUHAN.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Biarlah habis orang-orang berdosa dari bumi, dan biarlah orang-orang fasik tidak ada lagi! Pujilah TUHAN, hai jiwaku! Haleluya!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
