Ayub 17
1 Semangatku patah, umurku telah habis, dan bagiku tersedia kuburan.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Sesungguhnya, aku menjadi ejekan; mataku terpaksa menyaksikan tantangan mereka.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Biarlah Engkau menjadi jaminanku bagi-Mu sendiri! Siapa lagi yang dapat membuat persetujuan bagiku?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Karena hati mereka telah Kaukatupkan bagi pengertian; itulah sebabnya Engkau mencegah mereka untuk menang.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Barangsiapa mengadukan sahabatnya untuk mencari keuntungan, mata anak-anaknya akan menjadi rabun.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Aku telah dijadikan sindiran di antara bangsa-bangsa, dan aku menjadi orang yang diludahi mukanya.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Mataku menjadi kabur karena pedih hati, segala anggota tubuhku seperti bayang-bayang.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Orang-orang yang jujur tercengang karena hal itu, dan orang yang tidak bersalah naik pitam terhadap orang fasik.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Meskipun begitu orang yang benar tetap pada jalannya, dan orang yang bersih tangannya bertambah-tambah kuat.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Tetapi kamu sekalian, silakan datang kembali! Seorang yang mempunyai hikmat takkan kudapati di antara kamu!
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Umurku telah lalu, telah gagal rencana-rencanaku, cita-citaku.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Malam hendak dijadikan mereka siang: terang segera muncul dari gelap, kata mereka.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
13 Apabila aku mengharapkan dunia orang mati sebagai rumahku, menyediakan tempat tidurku di dalam kegelapan, (Sheol h7585)
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 dan berkata kepada liang kubur: Engkau ayahku, kepada berenga: Ibuku dan saudara perempuanku,
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 maka di manakah harapanku? Siapakah yang melihat adanya harapan bagiku?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
